Поширеність хронічної серцевої недостатності (ХСН) серед дорослого населення в розвинених країнах становить 1–2%. У 55-річному віці ризик розвитку серцевої недостатності (СН) сягає 33% у жінок і 28% — у чоловіків¹.

ХСН часто супроводжується епізодами погіршення симптомів та клінічних ознак. Це суттєво позначається на якості життя та збільшує ризик госпіталізації та смерті². Серед амбулаторних пацієнтів із уже сформованою СН щорічна смертність варіює від 7%¹.

Наразі є нові та ефективні методи профілактики загострень СН. Тому важливо розробити стратегії впровад­жен­ня їх у лікарську практику для покращення стану пацієнтів².

Клінічні ознаки загострення ХСН

Епізоди загострення СН можуть мати різну клінічну картину залежно від чинників, що його провокують². Серед найтиповіших симптомів вирізняють³:

Додатково можуть з’явитися такі клінічні ознаки³:

Схема лікування епізодів загострення ХСН

У 2023 році було видано документ Європейського товариства кардіологів, в якому міститься оновлена інформація щодо лікування загострень ХСН⁴.

Традиційно лікування СН здійснювали в стаціонарному режимі, але зростання її поширеності зумовило впровадження інших методів⁴. Терапія в амбулаторних умовах або лікарями первинної медичної допомоги стає все популярнішою. Пацієнти шукають альтернативні методи отримання медичної допомоги, що залежать від³:

Механізми дії сечогінних лікарських засобів зумовлено місцем їх дії в нефроні. Петльові діуретики пригнічують систему комбінованого транспорту іонів Na⁺, К⁺, Cl^– в апікальній мембрані проксимального звивистого канальця петлі Генле. Вони інгібують котранспортер Na⁺/K⁺/2Cl^-, забезпечують підвищення екскреції та зниження реабсорбції натрію, хлориду з сечею⁵.

Діуретична терапія при загостренні СН передбачає застосування внутрішньовенної інфузії впродовж 3‑6 годин. Дози петльових діуретиків залежать від попереднього перорального дозування⁴.

Ще одним варіантом лікування може бути посилення пероральної діуретичної терапії. Це передбачає⁴:

Місце торасеміду в терапевтичній практиці ХСН

Можливості клінічного застосування петльових діуретиків значно розширилися з появою торасеміду — сечогінного засобу тривалої дії. Лікарський засіб швидко всмоктується після вживання per os. Його концентрація в плазмі крові досягає максимуму приблизно через 1 годину. Завдяки високій біодоступності (понад 80%) торасемід може бути альтернативою внутрішньовенному введенню фуросеміду у випадках важкої СН⁶. 

Торасемід гальмує реабсорбцію не тільки натрію та калію, а й кальцію та магнію⁶.

Терапія торасемідом у дозі 5-10 мг на добу протягом 4 тижнів зменшує масу тіла хворих із застійною СН у середньому на 1,0-3,4 кг. У разі тривалішого лікування засіб зменшує застійні явища в легенях і поліпшує функціональний клас СН. Торасемід гальмує альдостеронові рецептори не тільки в ниркових канальцях, але й у міокарді. Завдяки цьому він запобігає ремоделюванню лівого шлуночка⁶.

Дослідження щодо застосування торасеміду в пацієнтів із ХСН

Основні тези

_{NYHA — функціональна класифікація Нью-Йоркської асоціації кардіологів хронічної серцевої недостатності 
Per os — пероральне застосування
СН — серцева недостатність
ХСН — хронічна серцева недостатність}