Знайдені матеріали з розділів: Клінічні дослідження

Назальна іригація сприяє очищенню слизової оболонки, відновленню мукоциліарного кліренсу та покращенню носового дихання. Ознайомтеся з результатами клінічного дослідження

Неконтрольована бронхіальна астма — це не завжди наслідок неефективної терапії. Ознайомтеся із сучасними підходами до пошуку причин і покрокового ведення таких пацієнтів

Як діяти, коли подвійна антигіпертензивна терапія не забезпечує контролю АТ? Розглядаємо стратегію інтенсифікації лікування згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів

Пацієнти з тривожними розладами відмовляються від лікування через побічні ефекти? Дізнайтеся про нові можливості фармакотерапії з кращою переносимістю

Чи враховуєте ви роль підвищення пролактину під впливом стресу, коли йдеться про вибір терапевтичної стратегії при розладах ШКТ? Дізнайтеся більше про цей взаємозв’язок

У частини пацієнтів бронхоспазм зберігається попри стандартну інгаляційну терапію. Дізнайтесь, як поєднання засобів може покращити перебіг загострення

ХОЗЛ підвищує ризик остеопорозу через хронічне запалення, гіпоксію, куріння та застосування глюкокортикостероїдів. Остеопоротичні переломи хребців можуть погіршувати функцію легень і сприяти прогресуванню захворювання

Чи визначає стратегія ініціації терапії клінічні результати у пацієнтів із СНзнФВ? Дізнайтесь, як оптимізувати  терапію відповідно до чинних настанов

Госпіталізація є критичним етапом ведення пацієнтів із СНзнФВ. Як використати цей період для покращення прогнозу, коли оптимізувати терапію та як забезпечити її ефективне продовження після виписки

Нові вагінальні супозиторії ефективно відновлюють захисний бар’єр та стабілізують мікросередовище завдяки синергії борної кислоти та екстракту центелли

Незважаючи на те, що алергічний риніт — це патологія, яку повністю вилікувати поки що неможливо, пацієнти з таким діагнозом можуть жити повноцінним життям завдяки медикаментозній патогенетичній терапії, методу, що найчастіше використовується для лікування АР

Печінка більше не є «вторинно ураженим органом». Чому кардіологу варто змінити підхід до пацієнта з метаболічним ризиком — і що можна зробити вже на звичайному прийомі