→ Когнітивна преабілітація

Для пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку периопераційних нейрокогнітивних розладів може бути корисною когнітивна преабілітація, яка передбачає²:

• Когнітивні вправи — комп’ютерні вправи, спрямовані на покращення пам’яті, уваги, гнучкості мислення, швидкості реакції та розв’язання задач
• Електроакупунктуру — стимуляцію певних точок на шкірі голови із застосуванням транскраніальної електростимуляції

→ Уникнення надмірної глибини анестезії

Хоча пацієнти без супутніх захворювань зазвичай добре переносять глибоку анестезію, дозування анестетиків доцільно адаптувати з урахуванням віку, когнітивного резерву та інших індивідуальних особливостей².

Моніторування концентрації інгаляційного анестетика на видиху разом із урахуванням вікової норми мінімальної альвеолярної концентрації дає змогу уникнути як недостатньої, так і надмірної седації. При тотальній внутрішньовенній анестезії, коли ці параметри недоступні, доцільно використовувати оцінку обробленої або необробленої електроенцефалограми (ЕЕГ), наприклад BIS-моніторування. Також слід уникати надмірної седації при регіонарній анестезії².

→ Підтримання оптимального рівня артеріального тиску і запобігання церебральній десатурації

Інтраопераційна гіпотензія з потенційним зниженням мозкового кровотоку асоціюється з підвищеним ризиком післяопераційного делірію та інших нейрокогнітивних порушень².

Під час оперативного втручання рекомендовано підтримувати АТ у межах ±20% вихідного значення, при цьому²:

• Середній АТ має бути не нижчим за 65 мм рт.ст.
• Систолічний АТ — не нижчим за 100 мм рт.ст.

Важливо, що варіабельність АТ, а не лише абсолютні значення, асоціюється з підвищеним ризиком розвитку післяопераційного делірію².

Моніторування оксигенації мозку дає змогу виявляти порушення ауторегуляції мозкового кровотоку та проводити своєчасне коригування. Щоб підтримувати рівень насичення мозку киснем (rSO₂) на рівні, близькому до вихідного, застосовують церебральну оксиметрію. Зменшення rSO₂ нижче 65% асоціюється з вищим ризиком післяопераційного делірію, погіршеним когнітивним відновленням та іншими нейрокогнітивними ускладненнями².

→ Вибір лікарських засобів

Хоча жоден конкретний тип анестезії не має однозначного зв’язку з розвитком когнітивних ускладнень, окремі лікарські засоби можуть як підвищувати, так і знижувати відповідні ризики².

Лікарські засоби, що можуть впливати на ризик розвитку периопераційних нейрокогнітивних ускладнень^2,3

→ Нефармакологічні методи профілактики в ранньому післяопераційному періоді

У перші години після операції, зокрема, в палаті пробудження рекомендовано застосовувати такі нефармакологічні заходи²:

• Когнітивна стимуляція, заспокоєння, переорієнтація в часі та просторі
• Повернення пацієнтові засобів корекції слуху/зору
• Рання мобілізація
• Видалення зайвих дренажів, катетерів, фіксаторів
• Забезпечення адекватної гідратації та оксигенації
• Контроль болю з мінімальним застосуванням опіоїдів

Для пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії, доцільно проводити щоденні пробудження та спроби відлучення від апарату штучної вентиляції легень².