1. Індукція анестезії

Під час індукції в пацієнтів із ХОЗЛ важливо мінімізувати бронхоспазм у відповідь на маніпуляції з дихальними шляхами. Маскова вентиляція чи використання ларингеальної маски мають менший ризик спричинення бронхоспазму порівняно з ендотрахеальною інтубацією, однак вони можуть не підходити для застосування при оперативному втручанні¹.

Для внутрішньовенної індукції зазвичай застосовують пропофол або кетамін.

Пропофол послаблює бронхоспастичну реакцію на інтубацію трахеї та має захисну дію проти підвищеного опору дихальних шляхів².

Кетамін чинить бронхолітичну дію, проте збільшує секрецію дихальних шляхів².

Для інгаляційної техніки показаний севофлуран, оскільки він має найбільш виражені бронхорозширювальні властивості серед усіх інгаляційних анестетиків і знижує опір дихальної системи^2,3. 

2. Підтримання анестезії

Севофлуран — потужний інгаляційний анестетик із бронходилататорними властивостями — рекомендовано застосовувати як основний засіб для підтримання загальної анестезії¹.

Опіоїди, крім надання знеболювальної дії, потрібні для пригнічення кашльового рефлексу. Проте пролонгація їхніх ефектів може призвести до післяопераційного пригнічення дихання. З цього погляду найбільш придатним є реміфентаніл, оскільки він не має кумулятивного ефекту².

Під час вибору міорелаксанта потрібно зважати на ризик дозозалежного вивільнення гістаміну. Найменш вираженим ризик є в рокуронію, векуронію та цисатракурію, а найбільшим — в атракурію та міватракурію¹.

3. Механічна вентиляція легень

Можна використовувати режими вентиляції з контролем за об'ємом або тиском, однак важливо підтримувати оптимальний дихальний об’єм і позитивний тиск кінця видиху (ПТКВ).

Для пацієнтів із ХОЗЛ потрібно вибирати стратегію протективної вентиляції¹.

Протективна вентиляція для пацієнтів із ХОЗЛ передбачає¹:

1) Дихальний об’єм — 6–8 мл/кг прогнозованої маси тіла

2) Частоту дихання — 8–10 вдихів/хв

3) Співвідношення вдиху до видиху (I:E) — від 1:3 до 1:4

4) Обережне застосування ПТКВ (починати з рівня 5 см H₂O)

5) Підтримання тиску драйву (driving pressure) ≤ 15 см H₂O

6) Моніторування авто-ПТКВ, ознаками якого є збільшення пікового тиску в дихальних шляхах, зменшення об'єму видиху та гіпотензія

7) Регулювання фракції вдихуваного кисню до найнижчого рівня, необхідного для досягнення SpO₂ у межах 88–92%

4. Пробудження з анестезії

Запобігти обструкції бронхів можна завдяки профілактичному введенню бронходилататора незадовго до пробудження, якщо від моменту введення останньої дози минуло більш ніж 2 години¹.

Повний реверс нервово-м'язової блокади після завершення хірургічної процедури особливо важливий для пацієнтів із ХОЗЛ. Залишкова нервово-м'язова блокада може спричинити гіповентиляцію та легеневі ускладнення в післяопераційному періоді¹.