Чи правомірний в Україні документ про відмову від реанімації?

18 хв

Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ст. 27 Конституції України

Перед наданням відповіді на поставлене запитання необхідно визначитися з основними дефініціями, що вживаються в даній темі:

невідкладний стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин

екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я

пацієнт – фізична особа, яка звернулася за медичною та/або реабілітаційною допомогою або медичною послугою та/або якій така допомога або послуга надається

Життя кожної людини є безцінним, унікальним та неповторним

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю

Ст. 3 Конституції України

У контексті питання, що розглядається, варто зазначити, що, регламентуючи права пацієнтів, законодавець закріпив значний обсяг прав, серед іншого передбачивши, що повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування (частина четверта ст. 284 ЦКУ).

Ураховуючи, що пацієнт у момент раптового погіршення стану здоров’я, яке становить загрозу його життю (невідкладний стан), не може об’єктивно оцінити значення своїх дій, тому потребує негайного втручання працівника екстреної медичної допомоги.

Працівник системи екстреної медичної допомоги приймає рішення щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на збереження життя пацієнта, шляхом надання відповідної медичної допомоги, не очікуючи згоди на медичну послугу (ЗУ «Про екстрену медичну допомогу», ст. 39-43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я»)

Варто зауважити, що працівник системи екстреної медичної допомоги може бути притягнутий до юридичної (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або цивільно-правової) відповідальності за:

ненадання без поважних причин на місці події домедичної чи необхідної медичної допомоги або необґрунтовану відмову в її наданні
несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод у її наданні
невиконання без поважних причин розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги щодо надання необхідної невідкладної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у невідкладному стані, що загрожує життю такого пацієнта
необґрунтовану відмову у передачі та прийнятті викликів екстреної медичної допомоги

Слід зазначити, що за чинним законодавством інтереси пацієнта можуть представляти його законні представники, зокрема:

батьки (усиновлювачі) малолітніх та неповнолітніх дітей;
опікуни малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною;
інші особи, визначені чинним законодавством належними представниками.

Законні представники наділені такими повноваженнями/правами:

надання згоди на медичне втручання щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта) та пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним;

надання дозволу на медичні послуги неповнолітнім пацієнтам від 14 до 18 років поряд з особистою згодою останніх;

відмова від медичного втручання щодо пацієнта, який не є повнолітнім чи дієздатним;

отримання медичної інформації про дитину або підопічного;

присутність при дослідженні причин смерті та ознайомлення з висновками щодо причин смерті, а також на оскарження цих висновків до суду;

свобода вибору в галузі охорони здоров’я щодо пацієнта віком до 14 років та пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, а саме:

а) право на вільний вибір лікаря;

б) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;

в) право на вибір закладу охорони здоров’я;

г) право на вимогу заміни лікаря;

д) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України;

відвідування пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я.

Реалізація наявних прав як самого пацієнта, так і його законного представника(ів) здійснюється шляхом підписання інформованої добровільної згоди на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення (форма згоди затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування»).

ФОРМА первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення на присутність або участь учасників освітнього процесу»

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання – засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Якщо відмову надає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Отже, пацієнт, який перебуває в невідкладному стані, що становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю, не є особою, яка може приймати рішення щодо відмови від отримання невідкладної медичної допомоги, а відтак не може надавати чи відмовлятися від її отримання через свій стан.

Інформація, наведена у статті, носить виключно інформативний характер і не є юридичною чи іншою професійною консультацією або висновком.

Стаття не повинна розглядатися як заміна будь-якої консультації в конкретних випадках. Автор не несе відповідальності за будь-які вчинені дії в результаті застосування чи використання наданої інформації.

Для отримання правового висновку з конкретної ситуації необхідно звертатись безпосередньо до професійного юриста у відповідній сфері.