Досить часто на практиці виникає питання, й не тільки у пацієнтів, але і в лікарів: яку медичну документацію, інформацію може надавати лікар на вимогу пацієнта?
Насамперед необхідно зазначити, що Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII передбачено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про стан здоров’я (ч. 2 ст. 11). До того ж статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. № 2801–XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я) визначено правовий статус лікарської таємниці, зокрема, що медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимний і сімейний боки життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Проаналізувавши чинне законодавство, можна дійти висновку, що медичні заклади (лікарі, медичні працівники) не мають обов’язку надавати оригінали первинної медичної документації та історію хвороби на вимогу пацієнта.
- Разом із тим на законодавчому рівні право людини ознайомлюватися з відомостями про себе закріплено перш за все в Конституції України (ч. 3 ст. 32).
- Право пацієнта на доступ до достовірної та повної інформації про стан свого здоров’я регулюється також ст. 285 Цивільного кодексу України та ст. 39 Основ законодавства про охорону здоров’я.
Згідно з Основами законодавства про охорону здоров’я медичний працівник зобов’язаний надати пацієнту в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запланованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявність ризику для життя та здоров’я
Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної та повної інформації щодо стану свого здоров’я, в тому числі має право ознайомлюватися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування. На вимогу пацієнта, членів його сім’ї або законних представників лікар зобов’язаний надати їм таку інформацію повністю та в доступній формі.
Винятком із цього правила є випадки, коли інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров’я чи здоров’я осіб, визначених частиною 2 ст. 285 Цивільного кодексу України (батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник, які мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного), зашкодити процесу лікування. У такому разі медичний працівник має право дати неповну інформацію про стан здоров’я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.
Оскільки законодавство не визначає спосіб, у який має бути надана медична інформація, то можна припустити, що така інформація може бути надана в будь-який можливий спосіб, наприклад: шляхом огляду медичних документів, чи надання пацієнту їх копій, чи зі слів лікаря.
Зазвичай питання щодо надання копій медичних документів пацієнту вирішує керівник закладу охорони здоров’я.
Для того, щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт або його представник може подати запит до закладу охорони здоров’я.
