Гостра серцева недостатність (ГСН) є основною причиною ускладнень більшості кардіологічних захворювань. Так, за даними британських дослідників, частота госпіталізацій пацієнтів із явищами серцевої декомпенсації щорічно становить майже 100 тисяч випадків¹.

Тому попри вдосконалення вже відомих і розроблення нових методик терапії серцевої патології одним із актуальних питань залишається алгоритм лікування ГСН¹. 

Гостра серцева недостатність: чому вона виникає та як проявляється?

Гостра серцева недостатність — це потенційно смертельна сукупність синдромів, які виникають унаслідок порушення
скоротливої здатності міокарда та зменшення систолічного і хвилинного об’ємів серця². Із клінічного погляду ГСН можна поділити на³:

ГСН також може бути²:

Частіше зустрічається саме лівошлуночкова недостатність із симптомами застою, що може бути наслідком³:

До типових ознак лівошлуночкової недостатності відносять²:

За тяжкістю клінічних проявів ознаки застою в малому колі кровообігу можуть варіювати від слабкості до набряку легень².

Він розвивається внаслідок зниження викиду крові з лівого шлуночка (або передсердя) та застою її на шляхах кровотоку до лівих відділів серця. Це призводить до збільшення гідростатичного тиску в капілярах легень. Як наслідок, відбувається вихід рідкої частини крові в інтерстиціальний простір та альвеоли⁴. 

Стратегії надання невідкладної допомоги пацієнтам при ГСН

Основні принципи терапії пацієнтів із ГСН включають¹:

Киснева терапія рекомендована хворим із ГСН і SpO2 <90% або РаСо2 <60 мм рт.ст до усунення гіпоксемії².

Місце петльових діуретиків при ГСН

Петльові діуретики є ЛЗ вибору в лікуванні пацієнтів із ГСН. Вони збільшують діурез завдяки блокаді реабсорбції іонів хлору й натрію у висхідному коліні петлі Генле, зменшуючи тим самим кількість внутрішньосудинної рідини. Це своєю чергою сприяє зменшенню кінцевосистолічного й кінцеводіастолічного тиску в правому та лівому шлуночках¹. 

Представником нового покоління петльових діуретиків є торасемід, який має цілий спектр важливих фармакологічних ефектів. Біодоступність ЛЗ перевищує 80% і не змінюється з віком⁵.

Торасемід може гальмувати альдостеронові рецептори в міокарді, тому запобігає ремоделюванню лівого шлуночка. Варто зазначити, що у зв’язку із тривалою дією торасеміду він не має «феномену рикошету»⁵.

Результати дослідження застосування торасеміду у хворих із набряком легень

Основні тези

_{^*Адаптовано з джерела 7.
АГ — артеріальна гіпертензія
ГСН — гостра серцева недостатність
ЛЗ — лікарський засіб
ХСН — хронічна серцева недостатність}