У пацієнтів молодшого та середнього віку нетримання сечі (НС) майже завжди спричинене змінами в нижніх сечовивідних шляхах та їхній іннервації. У старшому віці НС розглядають як мультифакторний геріатричний синдром, пов’язаний із віковими фізіологічними змінами, супутніми захворюваннями, прийманням ліків і функціональними порушеннями¹.

Пацієнти старшого віку з НС можуть не звертатися по допомогу через збентеження, віру в те, що цей стан є природною частиною старіння, або через переконання, що НС не піддається лікуванню. Тому вкрай важливо активно виявляли НС через цілеспрямоване опитування і проводити подальшу діагностику для вибору оптимальної терапевтичної стратегії². Про це поговоримо далі.

Причини і ризики нетримання сечі в старшому віці

Старіння само собою не є безпосередньою причиною НС. Однак вікові фізіологічні зміни можуть збільшити ймовірність розвитку цієї проблеми, оскільки^3:

• Зменшується максимальна ємність сечового міхура
• Знижується здатність утримувати сечу

У жінок після менопаузи сечовий сфінктер стає менш ефективним. Це відбувається через зниження рівня естрогену, що призводить до вкорочення уретри та атрофії її стінок. При цьому відтік сечі через уретру також сповільнюється³.

У чоловіків збільшена передміхурова залоза може перешкоджати нормальному відтоку сечі. Це спричиняє розширення сечового міхура³.

Фактори ризику, які впливають на розвиток нетримання сечі в людей старшого віку²:

Було також установлено, що старші люди з неврологічними, психічними порушеннями мають схильність до розвитку НС².

Причин НС у пацієнтів старшого віку достатньо. Проте для полегшення діагностики з уперше виниклим НС треба насамперед розглядати такі потенційні причини²:

Діагностика НС у літніх пацієнтів

Обстеження пацієнта має включати детальний анамнез НС, зокрема⁴:

• Час виникнення та тяжкість симптомів
• Попереднє лікування та його результати
• Вплив на якість життя і бажання пацієнта отримати лікування

Важливо оцінити симптоми сечовивідної системи — порушення накопичення сечі, труднощі під час сечовипускання і симптоми після сечовипускання².

Фізикальний огляд має включати пальпацію сечового міхура, оцінювання зовнішніх статевих органів, гінекологічне обстеження для жінок. Потрібно провести ректальне обстеження, оцінивши стан простати в чоловіків. Також за можливості провести кашльовий тест у положенні стоячи або лежачи².

Необхідною частиною обстеження є оцінювання фізичної та когнітивної здатності пацієнта діставатися туалету, роздягатися, випорожнюватися, здійснювати гігієнічні процедури й вдягатися після цього².

Із лабораторних обстежень варто провести аналіз сечі для виявлення гематурії, глюкозурії та бактеріурії. Потрібно також дослідити залишковий об’єм сечі після сечовипускання за допомогою ультразвукового дослідження сечового міхура або катетеризації².

У цієї групи пацієнтів НС може бути важковиліковним, тому можна розглянути немедикаментозні та фармакологічні методи лікування⁴.

Немедикаментозне лікування НС у літніх пацієнтів

Після усунення потенційно оборотних факторів, що спричиняють розвиток НС, і визначення типу НС початковим етапом є немедикаментозне лікування. Попри ризики, пов’язані з медикаментозною терапією в пацієнтів старшого віку, спосіб життя та поведінкові стратегії залишаються наріжним каменем лікування НС у цієї групи людей⁴:

Тим, хто наглядає за людьми старшого віку, можна порекомендувати таке^4,5:

1. Встановити в туалетній кімнаті поручні, підвищене сидіння унітаза та опори
2. Застосувати когнітивні та візуальні підказки, такі як двері в туалетну кімнату, пофарбовані в контрастний колір
3. Тримати туалетну кімнату без зайвих речей та з увімкненим світлом

Фармакологічне лікування НС у літніх пацієнтів

Застосування лікарських засобів у людей старшого віку можна розглядати лише після ретельного оцінювання, усунення будь-яких потенційно оборотних факторів і спроби впровадження поведінкової терапії. Найкращим є комбінований підхід, у якому використовують як фармакологічні, так і немедикаментозні засоби⁴.

Фармакологічні засоби для лікування НС у пацієнтів старшого віку включають⁶:

Поведінкові стратегії в поєднанні з антихолінергічними засобами можуть бути першою лінією лікування НС у пацієнтів старшого віку⁷. Для лікування НС можуть бути застосовані оксибутинін, толтеродин, троспію хлорид, соліфенацин, даріфенацин, які є блокаторами мускаринових рецепторів⁶.

Пріоритет когнітивної безпеки при виборі антихолінергічних засобів

Антихолінергічні засоби можуть долати гематоенцефалічний бар’єр і блокувати мускаринові рецептори мозку, спричиняючи побічні ефекти щодо центральної нервової системи, такі як когнітивні порушення⁸. Антихолінергічні засоби можуть також підвищувати ризик деменції, призводити до сплутаності свідомості та порушення пам’яті^6,8. Ці побічні ефекти можуть бути обтяжливим фактором для пацієнтів старшого віку з НС².

У такому разі варто зупинитися на засобах з меншим ризиком виникнення когнітивних порушень.

Соліфенацин має підвищену селективність щодо сечового міхура та низьку здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр. Ця характеристика може сприяти відсутності когнітивних порушень при застосуванні⁹.

Основні тези

_{НС — нетримання сечі}