Огляд уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Тонзиліт» (Наказ МОЗ України №639 від 06.04.2021).
Протокол створений з метою забезпечення мультидисциплінарного надання медичної допомоги пацієнтам з гострим тонзилітом, тонзилофарингітом (ТФ) та рецидивуючим гострим тонзилітом (РТГ)1.
У протоколі1:
Зосереджено увагу на етіології та клінічному перебігу гострого тонзиліту
Наведено визначення клінічних термінів, які використовуються в якості ключових точок для прийняття рішень
Наведено методи раннього виявлення хвороби
Зосереджено увагу на переважно клінічних критеріях діагностики
Представлено алгоритм первинної діагностики гострого тонзиліту та інформація для пацієнтів
Наступний перегляд протоколу у 2024 році.
Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Тонзиліт (МОЗ України, 2021)
Діагностика
Гострий тонзиліт діагностується на підставі скарг та типових симптомів. Оцінка даних орофарингоскопії має враховувати загальну клінічну картину1.
1. Скарги1:
Біль у горлі при ковтанні
Підвищення температури тіла
Загальна слабкість, розбитість
Біль в кінцівках та м’язах
2. Збір анамнезу
Інформація щодо можливого шляху інфікування (повітрянокрапельний, побутовий), фактор переохолодження, вживання холодних напоїв, перевтому, авітаміноз тощо1.
3. Лікарський огляд1:
Збільшення реґіонарних лімфовузлів біля кута нижньої щелепи по передньому краю верхньої третини кивального м’яза, які є болючими при пальпації
Збільшення мигдаликів та гіперемія слизової оболонки при орофарингоскопії
Фолікулярна та лакунарна форми характеризуються вираженими змінами в піднебінних мигдаликах (ПМ). Покривний шар розрихлений, десквамований1.
При фолікулярній формі тонзиліту видніються жовто-білі крапкоподібні нашарування — нагноєнні фолікули. У хворих на лакунарний тонзиліт з’являються ділянки вкриті жовтуватими фіброзними нашаруваннями, які зливаються і можуть покрити весь ПМ, але не виходять за його межі. При первинних тонзилітах процес завжди вражає тільки ПМ і завжди двобічний. Колір нашарувань жовтуватий, вони легко знімаються не залишаючи виразок1.
4. Локальні ускладнення гострого тонзиліту1
Паратонзилярний абсцес, парафарингеальний абсцес, заглотковий абсцес → госпіталізція до відділення оториноларингології.
5. Ступінь тяжкості
Оцінюється за вираженістю інтоксикаційного синдрому1:
І ступінь (легкий перебіг): температура тіла ≤ 38˚С
ІІ ступінь (перебіг середнього ступеня тяжкості): температура тіла 38˚С-39˚С
ІІІ ступінь (тяжкий перебіг): температура тіла ≥39˚С
6. Диференційний діагноз
Проводиться з вторинними тонзилітами. При інфекційних хворобах – коклюш, вітряна віспа, скарлатина, менінгококовий назофарингіт, інфекційний мононуклеоз. При захворюваннях крові: лейкоз, агранулоцитоз, алейкемія1.
Антибіотики1
- Призначаються пацієнтам з І–ІІ ступенем тяжкості тонзиліту
- Препаратом першої лінії є пеніциліни або макроліди у випадку, коли є підтвердження атипової флори, чи протипоказання до призначення пеніцилінів
- Препаратами другої лінії є: цефалоспорини ІІІ-го покоління, фторхінолони
- При амбулаторному лікуванні перевагу слід надавати пероральним формам
Симптоматичне лікування гострого тонзиліту1
При больовому компоненті розглядається застосування:
- нестероїдних протизапальних засобів НПЗЗ (ібупрофен, диклофенак, кеторолак, бензидамін)
- аналгетиків (парацетамол)
- анестетиків (лідокаїн)
Хірургічне лікування1
Показання до проведення невідкладного хірургічного втручання:
Наявність місцевих ускладнень гострого тонзиліту: паратонзилярний абсцес, парафарингеальний абсцес, синдром Лемєра (заглотковий абсцес, що супроводжується сепсисом), медіастініт.
Планове хірургічне лікування розглядається у випадку1:
- рецидивуючих тонзилітів (>6 епізодів гострого тонзиліту протягом 1-го року АБО 3–5 епізодів щороку протягом 2-х останніх років АБО 3 щорічні епізоди, протягом 3-х останніх років)
- синдрому PFAPA (periodisches Fieber, aphthöse Stomatitis, Pharyngitis, zervikale Adenitis – періодична гарячка, афтозний стоматит, фарингіт і шийний лімфаденіт)
- постстрептококового синдрому (наявність стрептокок-асоційованих захворювань, які мають зв’язок з тонзилітом (ревматизм, нефрит, артрит і ін.))
- порушення ковтання чи мови, розладах дихання під час сну
- девіантній поведінці та поганій успішності, енурезі
Для вашої зручності алгоритми можна завантажити, щоб завжди мати їх під рукою 👇
Алгоритми ведення пацієнтів віком від 3 років та дорослих при інфекційному тонзиліті у форматі pdf
БГСГА – бета-гемолітичний стрептокок групи А
ГТ – гострий тонзиліт
НПЗЗ – нестероїдний протизапальний засіб
РГТ – рецидивуючий гострий тонзиліт
ПМ – піднебінні мигдалики
ТФ – тонзилофарингіт
ХТ – хронічний тонзиліт
УКР/НЕПРОМО/11/2023/ФАРМ/НТІ/004
