Усі види анестезіологічного забезпечення супроводжуються порушеннями терморегуляції. Навіть якщо зміни температури під час анестезії можуть бути непомітними, проте й незначні відхилення в бік гіпо- чи гіпертермії істотно підвищують ризик післяопераційних ускладнень¹.

Міжнародні стандарти інтраопераційного контролю температури

Оптимальні ділянки для вимірювання температури — це зони з високою перфузією, такі як носоглотка, дистальний відділ стравоходу, барабанна перетинка, під'язикова ямка чи легенева артерія, що забезпечує точніший контроль показників терморегуляції^1,4

Інтраопераційна гіпотермія

Усі види анестезії можуть порушувати терморегуляційний контроль, унаслідок чого пацієнти без періопераційного зігрівання завжди мають ризик розвитку гіпотермії⁴.

Температуру тіла нижче ніж 35,5°C асоціюють у хірургічних пацієнтів із низкою ускладнень, серед яких¹:

Для запобігання ускладненням є стратегії періопераційного зігрівання⁴:

Інтраопераційна гіпертермія та лихоманка

Інтраопераційна гіпертермія зустрічається значно рідше, ніж гіпотермія, і зазвичай краще переноситься.

Частота ускладнень незначно змінюється при коливаннях температури тіла в межах 35,5–37°C, однак гіпертермія збільшує швидкість метаболізму та споживання кисню міокардом, а також провокує тремтіння¹.

Причиною гіпертермії можуть бути зовнішні фактори, такі як надмірне активне зігрівання пацієнта під час тривалих операцій чи недостатнє потовиділення через використання непроникних операційних покриттів¹. Ці фактори зазвичай легко усуваються завдяки коригуванню температурного режиму та сприяння тепловіддачі¹.

Підвищення температури тіла під час оперативного втручання також може бути зумовлено розвитком лихоманки. 
Лихоманка відрізняється від гіпертермії тим, що виникає внаслідок вивільнення пірогенних цитокінів при запальних процесах. Лихоманка може виникати через гостру трансфузійну реакцію, інфекції чи як побічний ефект деяких лікарських засобів¹.

Пасивні заходи охолодження можуть бути застосовані при лихоманці, проте вони часто провокують тремтіння та значний дискомфорт у пацієнта. Тому основним має бути лікування етіологічного фактора лихоманки та призначення антипіретиків, таких як парацетамол¹.

Основні тези

_{ASA (American Society of Anesthesiologists) — Американське товариство анестезіологів
NICE (National Institute for Health and Care Excellence) — Національний інститут здоров'я та досконалості допомоги (Велика Британія)}