Ларингоспазм може виникнути на будь-якому етапі анестезії внаслідок стимуляції гортані у пацієнтів без ендотрахеальної трубки. Найчастіше він є наслідком недостатньої глибини анестезії під час маніпуляцій з дихальними шляхами (ДШ)¹.

Ларингоспазм швидко призводить до гіпоксії та брадикардії, які можуть спричинити летальні наслідки. Для відновлення адекватної оксигенації необхідно дотримуватись чіткого алгоритму керування цим ускладненням².

Діагностика ларингоспазму

Загальними ознаками ларингоспазму є:

Апное, бронхоспазм, аспірація чи затримка дихання можуть імітувати ларингоспазм².

У 75% випадків ларингоспазм є клінічно очевидним, однак у чверті пацієнтів він проявляється лише нетиповими симптомами, такими як обструкція ДШ чи десатурація, регургітація та блювання².

Профілактика ларингоспазму

Визначення факторів ризику та ідентифікація пацієнтів із підвищеною ймовірністю ларингоспазму є ключовими методами профілактики, оскільки дають змогу забезпечити адекватну глибину анестезії².

Фактори ризику виникнення ларингоспазму під час анестезії²

Коректний вибір індукційних агентів також є необхідним компонентом профілактики ларингоспазму.

Інгаляційна індукція за допомогою неподразнювальних анестетиків, таких як севофлуран, і внутрішньовенна індукція пропофолом знижують ризик розвитку ларингоспазму.

Хоча сульфат магнію, лідокаїн і атропін вивчали як засоби для профілактики цього ускладнення, їхню ефективність не було доведено².

Нефармакологічними методами профілактики ларингоспазму під час анестезії є²:

Невідкладна допомога при ларингоспазмі

Зниження сатурації до ≤ 80% із чи без супутньої брадикардії після виключення інших очевидних причин обструкції ДШ є сигналом для всієї хірургічної бригади про необхідність негайного надання невідкладної допомоги².

Початкове лікування ларингоспазму передбачає²:

1. Усунення будь-якого провокативного фактора стимуляції ДШ
2. Перевірку на наявність крові чи шлункового вмісту в ДШ
3. Усунення можливих надгортанних компонентів обструкції
4. Маскову вентиляцію 100% киснем із позитивним тиском у кінці видиху

Доцільно розглянути виконання обережної прямої ларингоскопії для відсмоктування виділень, крові чи шлункового вмісту з гортані. Проте треба ретельно зважувати ризики, оскільки стимуляція ДШ може погіршити ситуацію².

Різке виведення щелепи та встановлення оро- чи назофарингеального повітропроводу можуть допомогти забезпечити прохідність надгортанних ДШ. Потрібно уникати енергійних спроб вентиляції, оскільки це може призвести до роздування шлунка та розтягнення діафрагми².

Одночасно з виведенням щелепи в клінічній практиці часто застосовують двосторонній тиск на точку Ларсона³.

Основні тези

_{в/в — внутрішньовенно
ДШ — дихальні шляхи}