Після хірургічного втручання майже 10% пацієнтів стикаються з розвитком хронічного післяопераційного болю (ХПОБ), а в одного зі ста біль набуває тяжкого характеру, що істотно знижує якість життя¹.

У більшості випадків хронізація болю починається ще в ранньому післяопераційному періоді як наслідок тривалої або надмірної ноцицептивної активації. За відсутності належного аналгезивного захисту це призводить до центральної сенситизації — ключової ланки в розвитку ХПОБ². З огляду на це профілактичний фокус зміщується на периопераційний період з урахуванням індивідуального ризику, очікуваної інтенсивності болю та доцільності застосування мультимодальної аналгезії як основи для запобігання хронізації².

Клінічна характеристика та прогнозування ХПОБ

Біль зазвичай локалізується в ділянці хірургічного втручання, але може проєктуватися у відповідні дерматоми, зони іннервації уражених нервів або зону Геда — особливо у випадках втручань на глибоких соматичних чи вісцеральних тканинах³.

Оцінювати ризик розвитку ХПОБ треба починати ще на етапі передопераційної консультації, зокрема, для виявлення наявного хронічного болю, тривалого вживання опіоїдів або психоактивних речовин.

Важливим є також скринінг психоемоційної вразливості пацієнта, який рекомендовано здійснювати за допомогою валідованих опитувальників, зокрема шкали катастрофізації болю (Pain Catastrophizing Scale) та анкети самооцінювання здатності до контролю болю (Pain Self-Efficacy Questionnaire)².

Хоч універсальної моделі прогнозування ХПОБ, придатної для рутинного клінічного застосування, на сьогодні немає, для деяких оперативних втручань було розроблено спеціалізовані моделі. Наприклад, модель прогнозування ХПОБ після мастектомії включає п’ять незалежних предикторів: виражений біль у зоні втручання в ранньому післяопераційному періоді, ожиріння, дисекція аксилярних лімфовузлів, а також інтенсивний біль на 1-шу та 7-му добу після операції².

Фактори ризику ХПОБ

Хоча ХПОБ може розвинутися після будь-якого хірургічного втручання, певні операції асоціюються з вищою частотою його виникнення. Зокрема, до групи підвищеного ризику належать втручання з великою травматичністю — ті, що супроводжуються значним ушкодженням тканин. Особливо високий ризик формування нейропатичного ХПОБ спостерігають після операцій, які передбачають дисекцію або висічення нервових структур у зоні втручання².

Оперативні втручання з високим ризиком розвитку ХПОБ²

До немодифікованих факторів ризику, пов’язаних із пацієнтом, належать²:

Серед модифікованих чинників ключове значення має контроль гострого післяопераційного болю. Недостатня аналгезія в ранньому післяопераційному періоді спричиняє розвиток центральної сенситизації внаслідок тривалого надходження ноцицептивних сигналів до нервової системи².

Клінічні прояви ХПОБ

У більшості випадків ХПОБ розвивається як продовження неконтрольованого гострого больового синдрому, що зазвичай є резистентним до опіоїдної терапії та має нейропатичні характеристики. Пацієнти із ХПОБ можуть скаржитися на характерні симптоми²:

Перехід від гострого до хронічного болю не завжди поступовий. У деяких випадках спостерігають хвилеподібну динаміку — з періодами ремісії та рецидивів².

Тому під час огляду пацієнта важливо диференціювати ХПОБ від інших причин болю, зокрема прогресування основного захворювання або ускладнень оперативного втручання. У таких випадках для підтвердження діагнозу доцільними є інструментальні методи візуалізації та лабораторні дослідження².

Стратегії запобігання ХПОБ

Хоча зменшення інвазивності та тривалості хірургічного втручання може частково знизити ризик хронізації болю, в більшості випадків така тактика є обмеженою або недоступною. Відтак ключового значення набуває оптимізація анестезіологічного забезпечення та периопераційного менеджменту болю².

Попри відсутність єдиної доведеної ефективної стратегії профілактики ХПОБ доцільно застосовувати мультимодальний підхід, що передбачає низку потенційно перспективних напрямів²:

Основні тези

_{IASP (International Association for the Study of Pain) — Міжнародна асоціація з вивчення болю
ХПОБ — хронічний післяопераційний біль}