Підходи до анестезіологічного ведення пацієнтів літнього віку для зниження когнітивних ускладнень та оптимізації післяопераційного відновлення
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Анестезія в пацієнтів літнього віку: як адаптувати стратегію
У пацієнтів літнього віку зростає частота хірургічних втручань, що супроводжується підвищеним ризиком периопераційних ускладнень і летальності. Сам по собі вік не є предиктором несприятливого прогнозу, однак асоціюється зі зниженням функціональних резервів і зміненою реакцією на анестезіологічне навантаження¹. Усе це зумовлює необхідність адаптації тактики анестезіологічного ведення з урахуванням вікових фізіологічних змін, супутньої патології та підвищеної ймовірності когнітивних порушень у післяопераційному періоді1,2.
Вплив вікових змін на анестезіологічне ведення
Фізіологічні зміни, що супроводжують старіння, асоціюються з підвищеною вразливістю до хірургічного стресу та зростанням частоти периопераційних ускладнень. Водночас вони впливають на фармакокінетику й фармакодинаміку анестетиків, що зумовлює потребу в індивідуалізації дозування та ретельному моніторуванні ефектів анестезії на всіх етапах ведення пацієнта2.
Зображення наведене для зразка та не є портретом реального пацієнта. Зображення Midjourney
У літніх пацієнтів підвищується чутливість до внутрішньовенних та інгаляційних анестетиків. Зміни у водно-жировому балансі з віком змінюють об’єм розподілу лікарських засобів (ЛЗ) і можуть позначатися на тривалості їхньої дії1.
Разом зі зниженням печінкової та ниркової функцій це зумовлює пролонгований ефект ЛЗ при повторному або тривалому введенні. У таких випадках рекомендовано зменшення індукційної дози з поступовим титруванням до досягнення цільового рівня седації2.
У пацієнтів літнього віку зменшується легеневий резерв, знижується чутливість дихального центру до гіпоксії та гіперкапнії, а також збільшується варіабельність артеріального тиску. Ці зміни підвищують ризик гіпоксії та інтраопераційної гіпотензії, особливо під час седації2.
Вікове зниження когнітивної функції також є додатковим фактором ризику. У пацієнтів зі сплутаністю свідомості, порушенням уваги або пам'яті можлива тимчасова дестабілізація когнітивного стану після анестезії чи хірургічного втручання2.
Оптимізація анестезіологічного забезпечення в пацієнтів літнього віку
У пацієнтів літнього віку премедикацію рекомендовано проводити без застосування бензодіазепінів або з використанням мінімальних доз, зважаючи на підвищений ризик розвитку післяопераційного делірію2.
В інтраопераційному періоді слід уникати надмірної глибини анестезії, контролювати побічні ефекти анестетиків і забезпечити моніторування мозкової функції, зокрема, в пацієнтів із підвищеним ризиком когнітивних порушень2.
Ключовими стратегіями підвищення безпеки під час оперативного втручання передбачено1,2:
Зниження доз індукційних агентів
Збільшення інтервалів між повторними введеннями седативних засобів
Віддавання переваги лікарським засобам короткої дії
Моніторування функції мозку, наприклад, за допомогою обробленої електроенцефалографії
Підтримання нормотермії
Уникнення або обережне застосування ЛЗ, пов’язаних із підвищеним ризиком когнітивних порушень: бензодіазепінів, галоперидолу, метоклопраміду, меперидину, димедролу та антихолінергічних засобів
Ретельне позиціювання пацієнта з урахуванням вікового ризику нейропраксії та компресійної невропатії
Попри вікове зниження чутливості до болю післяопераційна аналгезія залишається критично важливою. З метою зниження ризику делірію та інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням опіоїдів, перевагу слід віддавати мультимодальній аналгезії2.
Як один із потенційних підходів до зменшення нейротоксичного навантаження та профілактики післяопераційних когнітивних порушень розглядають застосування холіну альфосцерату3
Його вплив на когнітивні функції в післяопераційному періоді було оцінено в дослідженні Семененка А.І. та співавторів
Пацієнти, які отримували холіну альфосцерат, мали вищі показники за результатами тестів оцінювання когнітивних функцій у післяопераційному періоді. Отримані дані свідчать, що застосування холіну альфосцерату може сприяти зниженню ймовірності розвитку післяопераційної когнітивної дисфункції3
Основні тези
У пацієнтів літнього віку фізіологічні зміни супроводжуються поступовим зниженням функціонального резерву, що ускладнює проведення анестезії1,2
Під час премедикації доцільно уникати бензодіазепінів або обмежувати їх застосування через підвищений ризик розвитку післяопераційного делірію2
В інтраопераційному періоді рекомендовано уникати надмірної глибини анестезії, контролювати побічні ефекти анестетиків і забезпечувати моніторування мозкової функції2
Уведення холіну альфосцерату на завершальному етапі оперативного втручання може сприяти збереженню когнітивних функцій у післяопераційному періоді3
Гліятон® (розчин)
Лікування тяжких черепно-мозкових травм зі стовбуровим ушкодженням та психоорганічними синдромами. Профілактика післяопераційної когнітивної дисфункції
Семененко А.І., Сурсаєв Ю.Є., Дацюк О.І. та ін. Вивчення впливу Гліятону® (холіну альфосцерату) на перебіг післяопераційного періоду у хворих після загальної анестезії. Медицина невідкладних станів. 2016; 2(73).
Реклама лікарського засобу. Інформаційний матеріал призначений виключно для медичних установ та лікарів.
РП № UA/13359/01/01. Наказ МОЗ України 12.09.2018 № 1664.