У пацієнтів літнього віку зростає частота хірургічних втручань, що супроводжується підвищеним ризиком периопераційних ускладнень і летальності. Сам по собі вік не є предиктором несприятливого прогнозу, однак асоціюється зі зниженням функціональних резервів і зміненою реакцією на анестезіологічне навантаження¹. Усе це зумовлює необхідність адаптації тактики анестезіологічного ведення з урахуванням вікових фізіологічних змін, супутньої патології та підвищеної ймовірності когнітивних порушень у післяопераційному періоді^1,2.

Вплив вікових змін на анестезіологічне ведення

Фізіологічні зміни, що супроводжують старіння, асоціюються з підвищеною вразливістю до хірургічного стресу та зростанням частоти периопераційних ускладнень. Водночас вони впливають на фармакокінетику й фармакодинаміку анестетиків, що зумовлює потребу в індивідуалізації дозування та ретельному моніторуванні ефектів анестезії на всіх етапах ведення пацієнта².

Разом зі зниженням печінкової та ниркової функцій це зумовлює пролонгований ефект ЛЗ при повторному або тривалому введенні. У таких випадках рекомендовано зменшення індукційної дози з поступовим титруванням до досягнення цільового рівня седації².

У пацієнтів літнього віку зменшується легеневий резерв, знижується чутливість дихального центру до гіпоксії та гіперкапнії, а також збільшується варіабельність артеріального тиску. Ці зміни підвищують ризик гіпоксії та інтраопераційної гіпотензії, особливо під час седації².

Вікове зниження когнітивної функції також є додатковим фактором ризику. У пацієнтів зі сплутаністю свідомості, порушенням уваги або пам'яті можлива тимчасова дестабілізація когнітивного стану після анестезії чи хірургічного втручання².

Оптимізація анестезіологічного забезпечення в пацієнтів літнього віку

У пацієнтів літнього віку премедикацію рекомендовано проводити без застосування бензодіазепінів або з використанням мінімальних доз, зважаючи на підвищений ризик розвитку післяопераційного делірію².

В інтраопераційному періоді слід уникати надмірної глибини анестезії, контролювати побічні ефекти анестетиків і забезпечити моніторування мозкової функції, зокрема, в пацієнтів із підвищеним ризиком когнітивних порушень².

Ключовими стратегіями підвищення безпеки під час оперативного втручання передбачено^1,2:

Попри вікове зниження чутливості до болю післяопераційна аналгезія залишається критично важливою. З метою зниження ризику делірію та інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням опіоїдів, перевагу слід віддавати мультимодальній аналгезії².

Основні тези

_{MMSE(Mini-Mental State Examination) — Коротка шкала оцінювання психічного статусу
ЛЗ — лікарський засіб}