Гіперандрогенія при СПКЯ: інсулінорезистентність як патогенетична мішень
Дізнайтесь, як порушення інсулінової чутливості призводить до андрогенного дисбалансу при СПКЯ та які патогенетичні підходи дають змогу вплинути на цей механізм.
Гіперандрогенія при СПКЯ: інсулінорезистентність як патогенетична мішень
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) діагностують у приблизно 22% жінок репродуктивного віку. Згідно з критеріями Роттердамської конвенції, діагноз встановлюють за наявності щонайменше двох із трьох ознак: клінічного чи біохімічного гіперандрогенізму, оліго- або аменореї, полікістозної структури яєчників1.
Однією з ключових патофізіологічних ланок СПКЯ є інсулінорезистентність (ІР), яка має безпосередній зв’язок із розвитком гіперандрогенії. Саме цей взаємозв’язок визначає не лише клінічні прояви синдрому, а й можливі точки терапевтичного впливу1,2.
Патофізіологія гіперандрогенії при СПКЯ
Інсулінорезистентність і компенсаторну гіперінсулінемію виявляють у 44–75% жінок із СПКЯ, незалежно від наявності ожиріння2.
ІР при СПКЯ є тканинноселективною — зниження чутливості до інсуліну спостерігають переважно в периферичних тканинах, тоді як оваріальні клітини (зокрема, тека-клітини) зберігають цю чутливість. Це означає, що на фоні системної ІР компенсаторна гіперінсулінемія чинить стимулювальний вплив на андрогенну активність яєчників2.
Гіперінсулінемія посилює андрогенну активність яєчників через кілька взаємопов’язаних механізмів2:
Пряму стимуляцію тека-клітин до синтезу андрогенів
Потенціювання секреції андрогенів, індукованої лютеїнізуючим гормоном (ЛГ)
Пригнічення синтезу глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), та збільшення концентрації вільного тестостерону
Модуляцію гіпоталамо-гіпофізарної осі через активацію сигнальних шляхів гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) і ЛГ.
Підвищення рівня андрогенів спричиняє надлишкове продукування ациклічного естрону, який своєю чергою підтримує гіперсекрецію ЛГ. У поєднанні з гіперінсулінемією це порушує дозрівання фолікулів і призводить до хронічної ановуляції.
Отже ІР і гіперандрогенія формують замкнене патофізіологічне коло, що підтримує основні клінічні прояви СПКЯ: порушення овуляції, клінічні ознаки гіперандрогенії та дисбаланс гонадотропної регуляції2.
Для СПКЯ характерним є підвищення частоти секреції ГнРГ, що зумовлює гіперсекрецію ЛГ і зміщення співвідношення ЛГ/ФСГ — типової ендокринної ознаки синдрому2.
Надлишок ЛГ при СПКЯ порушує фолікулогенез, зокрема призводить до передчасної лютеїнізації гранульозних клітин і зупинення зростання антральних фолікулів. До того ж надмірна ЛГ-активність асоціюється з дефектами мейозу в ооцитах, що знижує їхню якість і підвищує ризик анеуплоїдій2,3.
З цього погляду покращення інсулінової чутливості розглядають не лише як метаболічну мету, а й як чинник зменшення гіперандрогенних проявів.
Нутриціологічні стратегії при інсулінорезистентності
Комплексний підхід до ведення пацієнток із СПКЯ передбачає не лише медикаментозну терапію, а й зміну способу життя, зниження маси тіла та коригування харчування.
Зокрема, харчові стратегії мають бути спрямовані на зменшення ІР, нормалізацію метаболічних параметрів і підтримання репродуктивної функції⁴.
Раціон, збагачений джерелами складних вуглеводів і харчової клітковини, асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну та поліпшенням метаболічних параметрів. Одним із можливих чинників цього ефекту є наявність у продуктах інозитолів — міо-інозитолу і D-хіро-інозитолу, які беруть участь у реалізації інсулінового сигналу4,5.
Обидва ізомери мають інсуліноміметичні властивості: покращують утилізацію глюкози після приймання їжі, що сприяє зниженню її рівня в крові. D-хіро-інозитол переважно стимулює синтез глікогену, тоді як міо-інозитол — катаболічне використання глюкози5.
Попри те, що обидві форми залучені до регулювання вуглеводного обміну, D-хіро-інозитол виявляє вищу ефективність у відновленні інсулінової чутливості та активації внутрішньоклітинного глікогенезу4,5. Міо-інозитол своєю чергою підвищує клітинне захоплення глюкози завдяки активації транспортера глюкози типу 4 (GLUT4), інгібує аденілатциклазу та знижує ліполіз у жировій тканині5.
Ці механізми узгоджуються з клінічними спостереженнями. Результати рандомізованого дослідження Cheang K.I. та співавторів показали, що 12-тижневе вживання D-хіро-інозитолу в жінок із СПКЯ сприяло покращенню чутливості до інсуліну4.
Подібні результати продемонструвало і дослідження Iuorno M.J. та співавторів, в якому вивчали вплив D-хіро-інозитолу на ендокринні, метаболічні та репродуктивні параметри при СПКЯ.
Результати показали зниження рівня інсуліну та вільного тестостерону. При цьому також спостерігали зниження артеріального тиску і рівня тригліцеридів у сироватці крові та підвищення частоти овуляції5.
Genazzani A.D. та співавтори виявили, що в жінок з ожирінням і СПКЯ вживання D-хіро-інозитолу покращує ендокринні параметри, включно зі зниженням рівнів тестостерону, андростендіону, відповіді ЛГ на стимуляцію ГнРГ, а також зменшенням індексу маси тіла і покращенням чутливості до інсуліну5. Додатково, згідно з результатами дослідження Ashraf A. та співавторів, D-хіро-інозитол сприяв зниженню рівнів ЛГ, фолікулостимулювального гормону (ФСГ) і тестостерону, що свідчить про потенційний регуляторний вплив на гіпофізарно-оваріальну вісь6.
У ретроспективних даних, отриманих La Marca A. та співавторами, відзначено покращення репродуктивного профілю: зниження рівнів антимюллерового гормону, гіперандрогенії та індексу HOMA, а також відновлення регулярного менструального циклу в понад 50% пацієнток після 12 місяців терапії7.
Тож D-хіро-інозитол можна розглядати як доцільний компонент нутриціологічної підтримки при СПКЯ, з урахуванням його ролі в регуляції чутливості до інсуліну, гормонального балансу та функціонального стану овуляторної системи5–7.
Основні тези
При СПКЯ інсулінорезистентність має тканинну вибірковість: оваріальні клітини залишаються чутливими до інсуліну, що зумовлює стимуляцію андрогенної активності в яєчниках на фоні гіперінсулінемії2.
Ісулінорезистентність і гіперандрогенія формують замкнене патофізіологічне коло, що підтримує основні клінічні прояви СПКЯ — порушення овуляції, клінічні ознаки гіперандрогенії та дисбаланс гонадотропної регуляції2.
Комплексний підхід до ведення пацієнток із СПКЯ передбачає не лише медикаментозну терапію, а й зміну способу життя, зниження маси тіла та коригування харчування⁴.
Уживання інозитолів, зокрема міо-інозитолу та D-хіро-інозитолу, асоціюється з покращенням чутливості до інсуліну, зі зниженням гіперінсулінемії, нормалізацією рівнів андрогенів і сприятливими змінами репродуктивних показників у жінок із СПКЯ4,5.
GLUT4 (glucose transporter type 4) — глюкозний транспортер 4 типу
ГЗСР — глобулін, що зв'язує статеві гормони
ГнРГ — гонадотропін-рилізинг-гормон
ІР — інсулінорезистентність
ЛГ — лютеїнізуючий гормон
СПКЯ — синдром полікістозних яєчників
ФСГ — фолікулостимулювальний гормон
- Ding H., Zhang J., Zhang F. et al. Resistance to the Insulin and Elevated Level of Androgen: A Major Cause of Polycystic Ovary Syndrome. Front Endocrinol (Lausanne). 2021; 12:741764. DOI: 10.3389/fendo.2021.741764
- Kamenov Z., Gateva A. Inositols in PCOS. Molecules. 2020; 25(23):5566. DOI: https://doi.org/10.3390/molecules25235566
- Sortino M.A., Salomone S., Carruba M.O. et al. Polycystic Ovary Syndrome: Insights into the Therapeutic Approach with Inositols. Front Pharmacol. 2017; 8:341. DOI: 10.3389/fphar.2017.00341
- Calcaterra V., Verduci E., Cena H. et al. Polycystic Ovary Syndrome in Insulin-Resistant Adolescents with Obesity: The Role of Nutrition Therapy and Food Supplements as a Strategy to Protect Fertility. Nutrients. 2021; 13(6):1848. DOI: https://doi.org/10.3390/nu13061848
- Kalra B., Kalra S., Sharma J.B. The inositols and polycystic ovary syndrome. Indian J Endocrinol Metab. 2016; 20(5):720–724. DOI: 10.4103/2230-8210.189231
- Ashraf A., Kundi M.B., Arif S.U. et al. Analysis of D-Chiro inositol in lowering androgen levels in PCOS patients. 2022. DOI: https://doi.org/10.21203/rs.3.rs-1329990/v1
- La Marca A., Grisendi V., Dondi G. et al. The menstrual cycle regularization following D-chiro-inositol treatment in PCOS women: a retrospective study. Gynecol Endocrinol. 2015; 31(1):52–6. DOI: 10.3109/09513590.2014.964201
АТ «Фармак», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63. тел.: +38 (044) 496-87-87/e-mail: [email protected] /вебсайт: www.farmak.ua
