Індивідуалізація антитромбоцитарної терапії при ІХС
Які клінічні фактори визначають вибір антитромбоцитарної терапії при ІХС з урахуванням ішемічного і геморагічного ризиків

Індивідуалізація антитромбоцитарної терапії при ІХС
Інтракоронарний атеротромбоз є найчастішою причиною гострого коронарного синдрому (ГКС) і визначає ризик ускладнень після черезшкірних коронарних втручань, зокрема рецидиву ішемічних подій, перипроцедурного інфаркту міокарда і тромбозу стента1.
Пригнічення тромбоцитарної активації є однією з ключових стратегій профілактики ішемічних ускладнень, особливо у пацієнтів із ГКС1,2
Механізм активації тромбоцитів і роль рецептора P2Y12
Формування артеріального тромбу починається з ушкодження ендотелію та експозиції субендотеліального колагену. Це спричиняє адгезію тромбоцитів до судинної стінки за участю рецепторів GPVI, інтегрину α2β1 і фактора фон Віллебранда3.
Після адгезії тромбоцити активуються, змінюють форму та вивільняють медіатори, зокрема:
- Аденозиндифосфат (АДФ)
- Тромбоксан А2
- Тромбін3
Ці сигнали запускають каскад реакцій, що призводить до активації інтегрину αIIbβ3, який забезпечує агрегацію тромбоцитів і стабілізацію тромбу2,3.

Ключовим етапом тромбоутворення є взаємодія АДФ із рецептором P2Y12 на поверхні тромбоцитів1
Рецептор P2Y12 є пуринергічним рецептором, зчепленим із G-білками, активація якого посилює тромбоцитарну відповідь і спричиняє стабілізацію тромбу5.
Патологічна гіперактивація рецептора P2Y12 лежить в основі інфаркту міокарда та ішемічного інсульту5
Саме тому інгібування рецепторів P2Y12 є одним із провідних підходів сучасної антитромбоцитарної терапії1,5
Інгібітори P2Y12 у лікуванні ІХС
Антитромбоцитарна терапія є основою лікування ішемічної хвороби серця (ІХС), оскільки знижує ризик тромботичних подій завдяки пригніченню активації тромбоцитів2
До антитромбоцитарних засобів належать1,5:
Інгібітори тромбоксану
Антагоністи рецепторів АДФ (інгібітори P2Y12)
Інгібітори глікопротеїнового рецептора IIb/IIIa1
Серед них інгібування рецептора P2Y12 посідає центральне місце, оскільки впливає на ключовий механізм АДФ-опосередкованої активації тромбоцитів1,5
Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC), Американського коледжу кардіології (ACC) та Американської асоціації серця (AHA), подвійна антитромбоцитарна терапія, що включає ацетилсаліцилову кислоту та інгібітор рецептора P2Y12, є стандартом лікування у пацієнтів із ГКС6,7.
Інгібітори P2Y12 поділяють на:
Тієнопіридини
Нетієнопіридинові лікарські засоби (ЛЗ)
Як проліки, клопідогрель потребує багатоступеневої метаболічної активації, при цьому майже 85% ЛЗ інактивується до утворення активного метаболіту.
Прасугрел, як і клопідогрель, належить до тієнопіридинів, однак забезпечує більш виражений антитромбоцитарний ефект, що супроводжується підвищеним ризиком кровотеч1.
Тикагрелор є прямим інгібітором P2Y12, який зворотно зв’язується з ним, не потребує метаболічної активації та є перорально активним ЛЗ1.
Тривалий час клопідогрель залишався базовим компонентом подвійної антитромбоцитарної терапії, проте його застосування має фармакологічні обмеження
Як проліки, клопідогрель потребує багатоступеневої метаболічної активації, при цьому майже 85% ЛЗ інактивується до утворення активного метаболіту.
Нові інгібітори P2Y12 (прасугрел, тикагрелор і кангрелор) характеризуються більшою потужністю та швидшим початком дії порівняно з клопідогрелем1
Прасугрел, як і клопідогрель, належить до тієнопіридинів, однак забезпечує більш виражений антитромбоцитарний ефект, що супроводжується підвищеним ризиком кровотеч1.
Тикагрелор є прямим інгібітором P2Y12, який зворотно зв’язується з ним, не потребує метаболічної активації та є перорально активним ЛЗ1.
При застосуванні тикагрелору максимальну концентрацію в плазмі та пригнічення функції тромбоцитів досягають через 1–3 години після прийому, а період напіввиведення становить 6–13 годин
Тикагрелор забезпечує:
- Швидкий початок антитромбоцитарного ефекту
- Стабільний антитромбоцитарний ефект
У пацієнтів із ГКС тикагрелор забезпечує більш виражене пригнічення агрегації тромбоцитів порівняно з клопідогрелем1.
У дослідженні PLATO застосування тикагрелору супроводжувалося нижчою частотою комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт) порівняно з клопідогрелем — 9,8% проти 11,7% відповідно
Цей ефект був зумовлений зменшенням частоти інфаркту міокарда, тромбозу стента та серцево-судинної смертності
Загальна частота великих кровотеч була подібною до клопідогрелю, без збільшення кровотеч, пов’язаних з аортокоронарним шунтуванням1.
До того ж тикагрелор знижує ризик ішемічних подій у пацієнтів із цукровим діабетом незалежно від метаболічного статусу та не потребує корекції дози при помірному зниженні функції нирок, зберігаючи ефективність1
З урахуванням цих даних тикагрелор розглядають як один із пріоритетних варіантів антитромбоцитарної терапії у пацієнтів із ГКС за відсутності високого ризику кровотечі³
Основні тези
Пригнічення тромбоцитарної активації є однією з ключових стратегій профілактики ішемічних ускладнень, особливо у пацієнтів із ГКС1,2
Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC), Американського коледжу кардіології (ACC) та Американської асоціації серця (AHA), подвійна антитромбоцитарна терапія, що включає ацетилсаліцилову кислоту та інгібітор рецептора P2Y12, є стандартом лікування у пацієнтів із ГКС6,7
У дослідженні PLATO застосування тикагрелору супроводжувалося нижчою частотою комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт) порівняно з клопідогрелем – 9,8% проти 11,7% відповідно1
Тикагрелор розглядають як один із пріоритетних варіантів антитромбоцитарної терапії у пацієнтів із ГКС за відсутності високого ризику кровотечі3
ACC (American College of Cardiology) — Американський коледж кардіології
AHA (American Heart Association) — Американська асоціація серця
ESC (European Society of Cardiology) — Європейське товариство кардіологів
АДФ — аденозиндифосфат
ГКС — гострий коронарний синдром
ІХС — ішемічна хвороба серця
ЛЗ — лікарський засіб
1. Damman P., Woudstra P., Kuijt W.J. et al. P2Y12 platelet inhibition in clinical practice. J Thromb Thrombolysis. 2012; 33(2):143–53. DOI: 10.1007/s11239-011-0667-5
2. Nappi F. P2Y12 Receptor Inhibitor for Antiaggregant Therapies: From Molecular Pathway to Clinical Application. International Journal of Molecular Sciences. 2024; 25(14):7575. DOI: https://doi.org/10.3390/ijms25147575
3. Tommasino A., Fiorentini V., Mattaroccia G. et al. STEMI Antithrombotic Therapy: The Evolving Role of P2Y12 Inhibitor Pretreatment in Contemporary Practice. Rev Cardiovasc Med. 2024; 25(11):416. DOI: 10.31083/j.rcm2511416
4. Diagnosis and Treatment of Acute Coronary Syndromes. Available at: https://edhub.ama-assn.org/jn-learning/audio-player/18675685 (Last access: 19.04.2026)
5. Elbs K., Bobrowski L., Arnholdt C. et al. P2Y12-Inhibitor Clopidogrel Promotes Collateral Artery Growth in a Murine Hindlimb Model of Arteriogenesis. Biomedicines. 2025; 13(11):2790. DOI: https://doi.org/10.3390/biomedicines13112790
6. 2025 ACC/AHA/ACEP/NAEMSP/SCAI Guideline for the Management of Patients With Acute Coronary Syndromes: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. DOI: 10.1161/CIR.0000000000001309
7. 2023 ESC Guidelines for the management of acute coronary syndromes: Developed by the task force on the management of acute coronary syndromes of the European Society of Cardiology (ESC), European Heart Journal. 2023; 44(38):3720–3826. DOI: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehad191
8. Angiolillo D.J., Rollini F., Storey R.F. et al. International Expert Consensus on Switching Platelet P2Y12 Receptor-Inhibiting Therapies. Circulation. 2017; 136(20):1955–1975. DOI: https://doi.org/10.1161/CIRCULATIONAHA.117.031164








