Незалежно від причини переривання вагітності ключовим є вчасне обговорення варіантів контролю лактації — з урахуванням безпеки, доказової ефективності та готовності самої пацієнтки до вибраного підходу^​1.

Виклики настання лактації після втрати вагітності 

Фізичні прояви лактації після втрати дитини можуть бути для жінки особливо болючими. З цього погляду молоко нерідко сприймається як нагадування, тісно пов’язане з емоційним болем втрати².

Клінічні прояви з боку молочних залоз після медикаментозного або хірургічного переривання вагітності залежать від гестаційного віку. 
У перші дні можливі такі симптоми⁵:

У випадку втрати вагітності в першому триместрі ці прояви зазвичай короткочасні й незначні. Після переривання ж на пізніх термінах вони можуть бути вираженими, тривалими й істотно впливати на психоемоційний стан пацієнтки⁵.

Тривала лактація після втрати вагітності нерідко підсилює стрес через тісний зв’язок між фізичним дискомфортом і емоційним болем. Такий стан часто загострює переживання про втрату та ускладнює процес відновлення^2,6.

Вибір методу пригнічення лактації

Питання припинення лактації доцільно обговорювати з усіма жінками, які пережили пізню втрату плода, мертвонародження або неонатальну смерть. Хоча чітко визначеного гестаційного порогу для цього немає, доцільно розглядати потребу в пригніченні лактації вже з 16-го тижня⁷. 

Вибір методу пригнічення лактації залежить від клінічного стану пацієнтки, ризику ускладнень, її особистих уподобань і психоемоційного стану. Застосовують як фармакологічні, так і нефармакологічні підходи⁸.

Нефармакологічні методи пригнічення лактації

До нефармакологічних заходів належать²:

Деякі жінки свідомо вибирають зціджування, оскільки цей процес має для них емоційне значення, що допомагає усвідомити втрату. Поступове зціджування невеликих об’ємів без повного спорожнення грудей може знижувати продукування молока завдяки механізму локального зворотного зв’язку. Водночас важливо заздалегідь обговорити ризик маститу та можливі ознаки запалення⁹.

Фармакологічні методи пригнічення лактації

Фармакологічне пригнічення лактації ґрунтується на зниженні секреції пролактину¹ або блокуванні його лактогенної дії. Для цього застосовують агоністи дофаміну (каберголін, бромокриптин), піридоксин та менш поширено естрогени^1,9.

Застосування естрогенів, як у монотерапії, так і в комбінаціях, не рекомендовано через ризик відновлення лактації та підвищену ймовірність тромбозів, включно з тромбоемболією легеневої артерії. Бромокриптин, хоч і добре вивчений як засіб для пригнічення лактації, треба застосовувати з обережністю через потенційно серйозні побічні ефекти, серед яких:

Піридоксин, зокрема у формі піридоксальфосфату, також можна застосовувати для пригнічення лактації. Але його ефективність значно поступається дофамінергічним агоністам⁹. 

Ефективність карберголіну становить 78–100%, а профіль безпеки є сприятливішим порівняно з бромокриптином, завдяки, зокрема⁹:

Водночас каберголін слід з обережністю призначати жінкам із гіпертонічною хворобою, серцево-судинними або печінковими захворюваннями, а також фіброзами. Агоністи дофаміну також не рекомендовано при гіпертензивних розладах вагітності або післяпологовому психозі в анамнезі⁹.

Серед фармакологічних засобів каберголін поєднує високу ефективність і добру переносимість, що робить його доцільним вибором для пригнічення лактації після втрати вагітності^9,10.

Основні тези

NAF (National Abortion Federation) — Національна федерація з питань абортів (США)