Контроль тазового болю при ендометріозі

Біль, зумовлений ендометріозом, є однією з основних форм хронічного тазового болю в жінок. Він часто має виснажливий характер і суттєво знижує якість життя. Ендометріоз різної локалізації виявляють у більш ніж 75% епізодичного чи постійного тазового болю¹.

Больовий синдром при ендометріозі формується під дією кількох чинників:  надмірного продукування простагландинів, хронічного запалення та нейрогенної сенситизації². Тож урахування цих механізмів є передумовою раціонального вибору терапевтичної стратегії.

Вогнища ендометріозу зазвичай локалізуються в порожнині таза й можуть одночасно належати до кількох підтипів — поверхневого перитонеального, яєчникового або глибокого. Їх наявність запускає виражену запальну відповідь: у перитонеальній рідині зростає активність імунних клітин і рівні цитокінів, простагландинів та факторів росту (IL-1β, TNF-α, PGE₂)³.

Патофізіологія ендометріозу

Лікування тазового болю при ендометріозі

Основна мета лікування ендометріозу — полегшення больового синдрому та зниження ризику рецидивів5,6. Сучасна стратегія поєднує фармакологічні й хірургічні методи, часто в комбінації, щоб зменшити ризик рецидивів і забезпечити тривалий контроль⁶.

Отже біль при ендометріозі має мультифакторну природу. Його формують ноцицептивні механізми, запалення і периферична сенсибілізація, а також центральна сенсибілізація, хронічні перехресні больові синдроми та міофасціальні чинники. Важливу роль відіграють і психологічні аспекти: тривога, депресія та втома утворюють характерну для хронічних запальних захворювань «патологічну тріаду»4

Причини болю при ендометріозі4

Лікування тазового болю при ендометріозі

Основна мета лікування ендометріозу — полегшення больового синдрому та зниження ризику рецидивів5,6. Сучасна стратегія поєднує фармакологічні й хірургічні методи, часто в комбінації, щоб зменшити ризик рецидивів і забезпечити тривалий контроль⁶.

У рекомендаціях Європейського товариства репродуктології людини та ембріології (ESHRE, 2022) терапією першої лінії визначено прогестагени, комбіновані гормональні контрацептиви та нестероїдні протизапальні засоби, які можна застосовувати окремо або в комбінації з іншими підходами5.

Прогестагени залишаються базовим компонентом фармакотерапії завдяки здатності впливати на ключові патогенетичні ланки ендометріозу та найчастіше використовуються для контролю тазового болю5,6. Одним із найбільш досліджених представників групи є дидрогестерон, ефективність якого підтверджена клінічно5,6.

Дидрогестерон пригнічує проліферацію, зменшує запальну відповідь і ангіогенез, що безпосередньо знижує вираженість основних симптомів, зокрема тазового болю⁶.

Механізм дії дидрогестерону при ендометріозі

Ефективність і безпеку дидрогестерону при ендометріомах яєчників оцінювали в японському мультицентровому відкритому постмаркетинговому дослідженні, проведеному Kitawaki J. та співавторами.

Результати показали7:

  • До завершення 5-го циклу в 50% пацієнток відзначено зменшення об’єму ендометріом
  • Середня інтенсивність дисменореї за ВАШ знизилася з 4,33 см на початку до 2,01 см у 5-му циклі
  • Кількість жінок із покращенням симптомів на ≥1 бал становила 60% на 3-му циклі й залишалася на подібному рівні до кінця дослідження

Отриманими даними підтверджено можливість застосування дидрогестерону як варіанта довготривалої терапії ендометріозу, зокрема, після оперативних втручань7.

Ці результати узгоджуються з даними Schweppe K.W. та співавторів, які проаналізували 7 контрольованих клінічних досліджень за участю жінок репродуктивного віку з ендометріозом. У цих дослідженнях дидрогестерон застосовували в дозах від 10 до 60 мг/добу протягом 3–9 місяців. Узагальнені результати показали, що дидрогестерон забезпечував зникнення або значне зменшення больових симптомів із низькою частотою побічних ефектів. У різних протоколах терапії відзначали зниження дисменореї та інших менструальних симптомів, зокрема тазового болю, у 85–95% жінок. Також застосування дидрогестерону супроводжувалося зменшенням потреби в анальгетиках приблизно на 82% і скороченням тривалості та інтенсивності менструальної кровотечі⁶.

Основні тези

Ендометріоз є однією з основних причин тазового болю: його виявляють більш ніж у 75% жінок з епізодичним або постійним болем1


В Європейському товаристві репродуктології людини та ембріології (ESHRE) рекомендують як терапію першої лінії прогестагени, комбіновані гормональні контрацептиви та нестероїдні протизапальні засоби; їх можна призначати окремо або поєднувати з іншими методами лікування5


Прогестагени залишаються базовим компонентом фармакотерапії завдяки здатності впливати на ключові патогенетичні ланки ендометріозу та найчастіше використовуються для контролю тазового болю5,6


Дидрогестерон вірогідно знижує інтенсивність дисменореї та вираженість тазового болю7


У жінок з ендометріозом терапія дидрогестероном супроводжується зниженням потреби в анальгетиках і характеризується доброю переносимістю та низькою частотою побічних ефектів6

ESHRE (European Society of Human Reproduction and Embryology) —

Європейське товариство репродуктології людини та ембріології

ІL-1β — інтерлейкін-1 бета

PGE₂ — простагландин Е₂

TNF-α — фактор некрозу пухлин альфа

ВАШ — візуально-аналогова шкала

УКР/ПРОМО/12/2025/ДАН/РНВЕБ/001

Більше цікавого для вас
Чому не варто боятися людей із різнобарвним лишаєм
Про свербіж в інтимній зоні говорити не соромно, а необхідно
Акне: підвищуємо ефективність терапії
Вивчення впливу пробіотиків на псоріаз та атопічний дерматит
Вибір стратегії лікування ГРЗ у дітей
Стратегії лікування оніхомікозу: розчини проти лаків
Рак молочної залози: своєчасна діагностика рятує життя!
Чим загрожує пієлонефрит та як йому запобігти?