Вона незалежно асоціюється зі збільшенням частоти післяопераційних ускладнень, тривалості госпіталізації та смертності, а також суттєво підвищує ймовірність гемотрансфузії в периопераційному періоді¹.

Хоча переливання крові часто є життєво необхідним втручанням, воно також асоціюється з вищою частотою ускладнень. Саме тому одним із ключових завдань сучасної периопераційної медицини є зменшення потреби в гемотрансфузіях¹.

Практично цей процес можна поділити на три послідовні етапи:

• Cвоєчасний скринінг на анемію
• Корекцію виявлених порушень
• Вибір оптимального способу поповнення дефіциту заліза¹

Крок 1: скринінг на анемію

Зменшення потреби в гемотрансфузіях починається ще на етапі передопераційного обстеження¹.

Відповідно до рекомендацій Британського товариства гематології (BSH) 2024 року, загальний аналіз крові слід виконувати всім пацієнтам перед великими операціями, а оцінювання виявленої анемії розпочинати якомога раніше. Оптимальним вважають проведення загального аналізу крові за приблизно 4 тижні до запланованої операції. Цього часу зазвичай достатньо для додаткового обстеження, визначення причини анемії та початку лікування¹.

Крок 2: корекція анемії

Пероральне залізо можна застосовувати у пацієнтів із достатнім запасом часу до операції та відсутністю порушень всмоктування^1,2.

Однак відновлення запасів заліза і підвищення рівня гемоглобіну в цьому випадку зазвичай потребують кількох місяців. Однією з причин є обмежене всмоктування заліза в кишечнику: навіть за умови регулярного приймання організм здатний засвоїти не більш ніж 25 мг елементарного заліза на добу^1,2.

У разі виявлення залізодефіцитної анемії доцільно розглянути відтермінування планового оперативного втручання для проведення лікування. Необхідний час залежить від ступеня дефіциту та обраного способу замісної терапії¹.

Важливо також установити причину дефіциту заліза. Найчастіше він є наслідком хронічної крововтрати або порушення всмоктування, тому корекція лабораторних показників без пошуку етіології не вважають повноцінним лікуванням¹.

Пероральне залізо можна застосовувати у пацієнтів із достатнім запасом часу до операції та відсутністю порушень всмоктування^1,2.

Однак відновлення запасів заліза і підвищення рівня гемоглобіну в цьому випадку зазвичай потребують кількох місяців. Однією з причин є обмежене всмоктування заліза в кишечнику: навіть за умови регулярного приймання організм здатний засвоїти не більш ніж 25 мг елементарного заліза на добу^1,2.

Внутрішньовенне залізо дає змогу значно швидше поповнити дефіцит заліза і підвищити рівень гемоглобіну. За одне введення пацієнт може отримати до 1000 мг елементарного заліза. На відміну від пероральних форм, цей шлях введення не супроводжується шлунково-кишковими побічними ефектами та забезпечує надходження повної розрахованої дози^1,2.

Діюча речовина препарату — карбоксимальтоза заліза, яка містить тривалентне залізо (Fe³⁺) у складі стабільного макромолекулярного комплексу. Завдяки такій структурі забезпечується висока біодоступність заліза та його ефективне засвоєння організмом — до 91–99% у пацієнтів із залізодефіцитною анемією³.

Застосування Хайферу дає можливість коригувати анемію середнього та тяжкого ступенів протягом 4 тижнів за сприятливого профілю безпеки⁵.

Спосіб застосування

Для зручності розрахування потреби в залізі та необхідної дози Хайферу пропонуємо скористатися онлайн-калькулятором: 

Основні тези

^{*Порівняно з пероральними засобами.}

^{BSH (British Society for Haematology) — Британське товариство гематології}