Прояви АФС наявні у 30-50% випадків із підвищенням аФЛ-АТ, але антитіла можуть бути в здорових людей¹. Чи наявність аФЛ-АТ є приводом для встановлення діагнозу?

Окрім хворих з АФС, аФЛ-АТ виявляють також у пацієнтів з інфекційними захворюваннями та на фоні медикаментозного лікування (при прийомі метилдопи, КОКів).

Критерії антифосфоліпідного синдрому

За Сіднейськими критеріями діагностики* (Табл. 1) діагноз АФС встановлюється за наявності хоча б одного клінічного (тромбоз або втрата плода) й одного лабораторного критерію: IgG або IgM антитіл до кардіоліпіну (аКЛ), IgG або IgM антитіл до β2-глікопротеїну 1 (аβ2-ГП1) або вовчакового антикоагулянту (ВА), що виявляють 2 рази з проміжком у 12 тиж. Важлива тривалість позитивних результатів на аФЛ-АТ та клінічними проявами — інтервал не менш ніж 12 тиж та/або понад 5 років².

Залежно від кількості позитивних тестів на аФЛ-АТ хворі з АФС стратифікуються за такими категоріями²:
I — виявлення більш ніж одного лабораторного маркера (у будь-якій комбінації) 
IIа — тільки ВА 
IIb — тільки аКЛ 
IIc — тільки аβ2-ГП1

Носійство антифосфоліпідних антитіл може не спричиняти симптоми, що часто є перепоною для діагностики. Саме тому інтервал між повторними дослідженнями збільшено до 12 тижнів². 
Діагностика на аФЛ-АТ важлива, коли тромбоз або акушерська патологія пов’язані з іншими проявами АФС, такими як ліведо сітчасте, аутоімунне захворювання, тривалий АЧТЧ незрозумілої етіології або легка тромбоцитопенія³. Наявність аФЛ-АТ — вагомий патогенетичний фактор при розвитку клінічних проявів АФС. Крім того, аФЛ-позитивні пацієнти мають низку традиційних факторів ризику тромбозу, включаючи куріння та ожиріння².

Умовно виділяють:

Для АФС характерний високий ризик рецидиву тромбозів й акушерської патології, що асоціюється з ознаками гіперпродукції аФЛ-АТ, тобто підвищенням концентрації (або позитивністю) одного, двох або трьох типів аФЛ-АТ: низько позитивний, помірно позитивний і високо позитивний¹. Жінки з клінічними ознаками АФС мають пройти тестування на всі 3 антифосфоліпідні антитіла⁴. У 20% випадків АФС є причиною невиношування вагітності внаслідок рецидивуючого тромбоутворення у дрібних судинах внутрішніх органів¹.

Високий ризик рецидиву тромбозів (попри антикоагулянтну терапію) відмічають у пацієнтів із²: 

1. «Потрійною позитивністю» за аФЛ-АТ (ВА + аКЛ + анти-β2-ГП1)
2. «Подвійною позитивністю» за аФЛ-АТ (у будь-якій комбінації)
3. Позитивністю за ВА в двох і більше дослідженнях

«Некритеріальні» прояви АФС в акушерській патології

Випадки «некритеріальних» проявів акушерського АФС (Табл. 2) включили до реєстру EUROAPS епізодів акушерської патології, пов’язаних з АФС. До таких проявів, що не знайшли схожості в класифікації 2006 р., належать^*:

Профілактика

Антифосфоліпідні антитіла виявляють у 10-15% жінок із високим ризиком затримки розвитку плода. АФС може бути пов’язана зі смертю плода на 20 тижні вагітності або після неї. Рівень втрати плода може перевищувати 90% у нелікованих пацієнтів з АФС. Терапія (включаючи АСК і гепарин) може знизити цей рівень до 25%⁴.

Основні тези

_{аКЛ — антитіла до кардіоліпіну
АФС — антифосфоліпідний синдром 
аФЛ-АТ — антифосфоліпідні антитіла
АЧТЧ — активований частковий тромбопластиновий час
аβ2-ГП1 — антитіла до β2-глікопротеїну 1 
ВА — вовчаковий антикоагулянт 
ІФА — імуноферментний аналіз
КОК — комбіновані оральні контрацептиви
СЧВ — системний червоний вовчак
УЗД — ультразвукове дослідження}