Оскільки велика кількість медичних працівників первинної ланки у світі не мають широкого доступу до спірометрії, рекомендоване використання пікфлоуметрії для встановлення діагнозу: Бронхіальна астма, за неможливості провести спірометричне дослідження. 

Хоча пікова об'ємна швидкість видиху (ПоШВ) менш надійна, ніж спірометрія, це краще, ніж покладатися лише на симптоми. 

GINA розглянула, але не прийняла рекомендацію Комітету з технічних стандартів Американського торакального товариства та Європейського респіраторного товариства щодо зміни критерію чутливості до бронхолітиків зі збільшення від вихідного рівня на ≥12% і 200 мл на прогнозоване збільшення від вихідного рівня на >10%. 
Повторний розгляд цієї теми GINA можливий, коли будуть опубліковані дані з додаткових популяцій і для інших результатів астми, щоб проінформувати про наслідки запропонованого нового критерію для діагностики астми в клінічній практиці.

GINA акцентує увагу на тому, що оцінки контролю симптомів недостатньо: потрібне оцінювання факторів ризику загострень у пацієнта (включно з анамнезом загострень), прискореного зниження функції легень і побічних ефектів ліків.

Метою лікування астми є досягнення найкращих можливих довгострокових результатів лікування астми для кожного пацієнта індивідуально, включаючи як довгостроковий контроль симптомів, так і довгострокову мінімізацію ризику загострень, погіршення функції легень та побічних ефектів медикаментозного лікування (включаючи довгострокові побічні ефекти ІГКС). 

Нагадування про те, що лікування астми - це не лише медикаментозне лікування.

Об'єднання Кроку 1 та Кроку 2.
Для Сходинки 1 (низькодозові ІГКС - формотерол за потребою) з 2021 року є найкращим варіантом лікування як для Кроку 1, так і для Кроку 2, тому разом вони називаються "Крок 1-2". 

Для Сходинки 2 попередній опис пацієнтів, які підходять для лікування Крок 1 (мають симптоми астми не частіше двох разів на місяць і не мають факторів ризику загострень), був запроваджений у GINA 2014 року, щоб обмежити використання лікування лише бета2 - агоністами короткої дії (SABA - short‑acting β2‑agonist), оскільки його ризики при астмі вже були добре відомі. 

Цей критерій для лікування Крок 1 наразі замінено, оскільки з 2019 року GINA рекомендує відмовитися від лікування лише SABA.

 Ще одним міркуванням для вибору між лікуванням Кроку 1 та Кроку 2 є те, що, хоча підтримуюча ІГКС майже вдвічі зменшила ризик серйозних загострень у пацієнтів із симптомами ≤2 днів/тиждень у клінічному дослідженні, такі пацієнти навряд чи будуть приймати щоденні ІГКС, якщо їх призначатимуть у клінічній практиці. 

Тому для пацієнтів з такими нечастими симптомами прийом ІГКС щоразу, коли приймається SABA (Сходинка 2, Крок 1), є кращим, ніж щоденний прийом ІГКС плюс SABA за потребою (Сходинка 2, Крок 2), щоб гарантувати, що пацієнти отримують принаймні деяку дозу ІГКС, а не тільки SABA.

Скрізь, де вони пропонуються як варіант лікування для дорослих та підлітків, знову ж таки зазначається, що вони призначаються лише для короткочасного застосування, наприклад, 3-6 місяців, щоб мінімізувати потенційні побічні ефекти.

Аналіз підгрупи свідчить про те, що зменшення тяжких загострень, які потребують застосування ІГКС, пов'язаних з потрійною терапією (ІГКС+LABA+LAMA), спостерігалося переважно у пацієнтів, які мали в анамнезі загострення астми протягом попереднього року.

GINA акцентує увагу для цієї вікової групи, що лікування астми - це не лише медикаментозне лікування. Рівні симптомів і функції легень, що визначають той чи інший початковий крок лікування, подібні до таких у дорослих і підлітків.

Розділ стосовно алергенної імунотерапії було оновлено після систематичного огляду публікацій про підшкірну імунотерапію (SCIT - subcutaneous immunotherapy) та сублінгвальну імунотерапію (SLIT - sublingual immunotherapy) при астмі, проведеного робочою групою Наукового комітету GINA. 

Включена інформація про забезпечення якості, кадрові навчання, безпеку та адміністративні протоколи, яких необхідно дотримуватися для підготовки та безпечного проведення SCIT. 

Для пацієнтів з тяжкою формою астми імунотерапія алергенами може розглядатися як додаткове лікування, але тільки після того, як симптоми та загострення астми будуть контрольовані.