Бета-адреноблокатори
«Бета-блокатори» (ББ) - назва походить від їх дії - пригнічення бета-адренорецепторів.
У статті описані стани при яких терапія бета-блокаторами може бути корисна, а також інша важлива інформація щодо їх призначення.
Бета-адреноблокатори
Авторка матеріалу:
«Бета-блокатори» (ББ) - назва походить від їх дії - пригнічення бета-адренорецепторів.
Типи адренорецепторів:
1. β1-рецептори
переважно розташовані в коронарних артеріях, витісняють катехоламіни (адреналін та норадреналін) з β-адренорецепторів
негативний хронотропний ефект (частота серцевих скорочень ↓)
негативний дромотропний ефект (швидкість проведення ↓)
негативний інотропний ефект (скоротливість ↓)
негативний батмотропний ефект (серцева збудливість ↓)
серцевий м'яз потребує менше кисню і «розвантажується»
це бенефіт для пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю або ішемічною хворобою серця.
2. β2: розслаблюють гладку мускулатуру бронхів, матки, кровоносних судин.
Відповідно дія ББ наступна:
ББ зменшують:
· ЧСС
· скоротливість
· ударний об'єм серця
· виділення норадреналіну
· периферичний судинний опір
· відповідь на катехоламіни при стресі
· венозне повернення
Можуть призводити до бронхоспазму, брадикардії, відчуття втоми, задишки при фізичному навантаженні.
Враховуючи вищенаведене, висока селективність β1 - це перевага. Найбільш β1-селективні молекули - бісопролол та небіволол.
ББ слід використовувати на початку терапії або на будь-якому етапі лікування:
- Серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду
- На фоні антиішемічної терапії при хронічних коронарних синдромах
Контроль ЧСС при фібриляції передсердь
За вказівками самих актуальних рекомендацій з лікування артеріальної гіпертензії Європейського товариства гіпертензії, для лікування артеріальної гіпертензії як крок номер 1 маємо використовувати п’ять основних класів препаратів: іАПФ, БРА, ББ, БКК та тіазидні/тіазидоподібні діуретики). Тому що саме ці класи препаратів ефективно знижували артеріальний тиск і серцево-судинні події в рандомізованих клінічних дослідженнях.
ББ еквівалентні іншим класам антигіпертензивних препаратів щодо запобігання серйозним серцево-судинним подіям, за винятком менш ефективної профілактики інсульту.
У попередніх рекомендаціях ББ рекомендували лише за наявності конкретних показів, наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, фібриляції передсердь, стенокардією, після інфаркту міокарда або при артеріальній гіпертензії у молодих жінок репродуктивного віку / плануючих вагітність.
Підвищена ЧСС у стані спокою (>80 уд./хв.) - поширена при гіпертонії (відображає підвищену симпатичну активність). Прогресуюче збільшення ЧСС у спокої супроводжується прогресуючим збільшенням ризику ФП, СН і смертності як у у загальній популяції та у пацієнтів з гіпертонією. Наявні дані досліджень свідчать про те, що пацієнти з гіпертонічною хворобою з підвищеною ЧСС є клінічним фенотипом, при якому корисне використання ББ.
ББ третього покоління - небіволол або карведилол - мають прямі судинорозширювальні властивості.
Небіволол і бісопролол демострують більш сприятливий профіль побічних ефектів, ніж інші ББ, а також менший негативний вплив на сексуальну функцію.
Небіволол має додаткову вазодилатацію через посилене вивільнення оксиду азоту.
Карведилол, бісопролол, метопролол та небіволол - це доведені ББ щодо покращення результатів у пацієнтів із серцевою недостатністю та зниженою ФВЛШ.
Вибрані покази до терапії бетаблокаторами (2023 ESH Guidelines for the management of arterial hypertension):
Хронічні коронарні синдроми (ІХС), протиішемічна терапія
Після інфаркту міокарда: аритмії, стенокардія, відома неповна реваскуляризація, СН
Гострий коронарний синдром
СНзФВ і СНзберФВ при коронарній хворобі (ішемії), аритміях і тахікардії
Фібриляція передсердь: профілактика, контроль ритму, контроль ЧСС
Жінки дітородного віку/які планують вагітність
Гіпертонічні розлади під час вагітності
Деякі інші стани при яких терапія бетаблокаторами може бути корисна:
Гіпертонія з підвищеною частотою серцевих скорочень у спокої >80 уд/хв
Екстрене, невідкладне та парентеральне введення
Периопераційна гіпертензія
Велика несерцева хірургія
Надмірна пресорна реакція на фізичне навантаження та стрес
Гіперкінетичний серцевий синдром
Синдром постуральної ортостатичної тахікардії
Ортостатична гіпертензія
СОАС
Захворювання периферичних артерій з кульгавістю
ХОЗЛ
Портальна гіпертензія, пов’язане з цирозом печінки варикозне розширення вен стравоходу та рецидивуюча варикозна кровотеча
Глаукома
Тиреотоксикоз, гіпертиреоз
Гіперпаратиреоз при уремії
Мігрень
Есенціальний тремор
Тривога щодо продуктивності та тривожні розлади
Психічні розлади (посттравматичний стрес)
Суміжні стани
Дисліпідемія
При гіпердисліпопротеїнемії, що важко піддається лікуванню застосування ББ та діуретиків як антигіпертензивної терапії менш бажане (через їх помірні дисліпідемічні ефекти). Однак їхня здатність знижувати серцево-судинний ризик шляхом зниження АТ значно переважує їхні метаболічні недоліки і, при необхідності, їх слід використовувати для контролю АТ.
Розвиток депресії
За новими даними використання ББ не пов’язане із розвитком депресії.
Цукровий діабет
Стратегії медикаментозного лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу такі самі, як і для пацієнтів без діабету.
Головна мета - зниження АТ нижче <130/80 мм рт. ББ (та тіазидні/тіазидоподібні діуретики) пов’язані з підвищеним ризиком нового діабету у схильних осіб (переважно у пацієнтів з метаболічним синдромом). Однак оптимальний контроль АТ - це головна мета антигіпертензивного лікування, тому комбінована терапія цими класами препаратів часто є необхідною та рекомендованою, навіть за наявності цукрового діабету.
Гіпоглікемія
Неселективні ББ блокують також β2-рецептори в печінці глікогеноліз пригнічується -> може бути пов’язано з підвищеним ризиком гіпоглікемії. А блокада β1-рецепторів маскує попереджувальні симптоми гіпоглікемії (тахікардія, тремор, неспокій). Тому призначаючи ББ хворому на цукровий діабет слід попередити про попереджувальний симптом гіпоглікемії в вигляді потовиділення (опосередковується ацетилхоліном -> ББ не впливають).
Астма
Антигіпертензивну терапію ББ у пацієнтів з астмою рекомендовано уникати. Тим не менш, їх обережне застосування за наявності переконливих показів може мати місце.
ХОЗЛ
Якщо раніше ББ були протипоказані хворим із ХОЗЛ через їх бронхоконстриктивний ефект, то зараз ця точка зору змінилася. Пацієнтів із ХОЗЛ + артеріальна гіпертензія та/або серцево-судинні захворювання слід лікувати бета-1 селективними блокаторами за умови переносимості.
Мігрень
ББ можна використовувати як профілактичне лікування мігрені (запобігання майбутнім атакам). Точний механізм впливу невідомий, вважається, що вони допомагають, заспокоюючи нервову систему та роблячи її менш збудливою. З п'яти бета-блокаторів, які використовуються для профілактики мігрені, пропранолол найефективніший.
Вагітність
Лабеталол (в Україні не зареєстрований) є препаратам першого вибору для контролю АТ у вагітних жінок з артеріальною гіпертензією.
Спортсмени та фізично активні пацієнти: обережне застосування.
Протипокази до ББ:
Тяжка астма
Будь-яка синоатріальна або атріовентрикулярна блокада високого ступеня
Брадикардія (ЧСС < 60 уд/хв)
Застійна декомпенсована серцева недостатність
Кардіогенний шок
Гіпотензія
Ацидоз
Порушення периферичного кровообігу
Нелікована феохромоцитома
ББ протипоказані разом з блокаторами кальцієвих каналів (БКК) верапамілом або дилтіаземом. Це обмеження не стосується інших БКК, таких як амлодипін.
Наслідки раптової відміни ББ - ризик стенокардії та інших ускладнень у пацієнтів з ІХС.
Види, дози та характеристики ББ для лікування невідкладних станів гіпертонічної хвороби:
Есмолол
Початок дії: 1 хв, тривалість дії 10–30 хв, дозування: 0,5–1 мг/кг в/в. болюс; 50–300 мг/кг/хв внутрішньовенна інфузія.
Протипокази: AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня, систолічна серцева недостатність, астма, брадикардія
Побічні явища: Брадикардія.
Метопролол
Початок дії: 1–2 хв, тривалість дії 5–8 год, дозування: 2,5–5 мг в/в. болюсно протягом 2 хв; можна повторювати кожні 5 хвилин до максимальної дози 15 мг
Протипокази: AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня, систолічна серцева недостатність, астма, брадикардія
Побічні явища: Брадикардія.
Лабеталол
Початок дії: 5–10 хв, тривалість 3–6 год, дозування: 10–20 мг в/в болюс за 1 хв; додаткові дози 20 мг можна вводити внутрішньовенно із 10 хв інтервалами (макс. 80 мг) або 1–3 мг/хв в.в. інфузії до досягнення цільового АТ
Протипокази: AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня, систолічна серцева недостатність, астма, брадикардія
Побічні явища: Бронхоконстрикція, брадикардія плода
Взаємодії
Застосування інших антигіпертензивних засобів або препаратів, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію чи брадикардію: ефекти є адитивними, а артеріальна гіпотензія чи брадикардія можуть посилюватися.
Антагоністи кальцієвих каналів, такі як верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем, негативно впливають на скорочувальну здатність і атріовентрикулярну провідність. Не застосовувати цю комбінацію
Антагоністи кальцієвих каналів, такі як ніфедипін, можуть підвищувати ризик гіпотензії. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які лікуються антагоністами кальцієвих каналів, лікування бета-блокаторами може призвести до серцевої недостатності.
Антиаритмічні препарати I класу (дизопірамід, хінідин) та аміодарон можуть посилювати вплив на час передсердної провідності та спричиняти негативні інотропні ефекти.
Інсулін або пероральні протидіабетичні препарати: ефект зниження рівня цукру в крові може бути посилений (особливо з неселективними бета-блокаторами).
Анестетики: можливе ослаблення рефлекторної тахікардії та підвищення ризику гіпотензії. Продовження бета-блокади знижує ризик серцевих аритмій під час індукції анестезії та інтубації.
Гангліоблокатори можуть посилити ефект зниження артеріального тиску.
НПЗЗ можуть зменшити антигіпертензивний ефект бета-блокаторів.
Трициклічні антидепресанти (такі як іміпрамін та амітриптилін), барбітурати або фенотіазини (такі як хлорпромазин) та інші антипсихотичні засоби (такі як клозапін) можуть посилювати антигіпертензивний ефект.
Пацієнти, які застосовують бета-блокатори, можуть не реагувати на дози адреналіну, які зазвичай використовуються для лікування анафілактичних реакцій.
При одночасному застосуванні бета-симпатоміметиків слід очікувати антагоністичних ефектів.
Препарати, що виснажують катехоламіни, такі як: B. Резерпін може мати адитивний ефект.
Моксонідин або α2-антагоністи (такі як клонідин) підвищують ризик рикошету артеріальної гіпертензії після відміни препарату.
Одночасне внутрішньовенне введення дигоксину може підвищити рівень дигоксину в крові.
