Чотирилапі в поміч

Щурі-діагности

 Попри те, що людина взяла собі на службу тварин-нюхачів ще за сивої давнини, думка про використання представників царства фауни для медичної діагностики була озвучена лише наприкінці ХХ ст. Це стало поштовхом для проведення низки експериментів, і частина з них цілком може мати практичне застосування. Так, наприклад, науковці з Університету Едуарду Мондлане (Мозамбік) виявили, що великі гамбійські щурі здатні розпізнавати туберкульоз, оскільки мокроти хворих мають специфічний запах, який виникає через продуковані бактеріями-збудниками специфічні речовини. Тварин навчають виявляти ці компоненти, підкріплюючи умовний рефлекс ласощами. Справжнім експертом у діагностиці виявився щур Тарік, який допомагає науковцям у лабораторії мозамбіцької столиці Мапуту. Він та його «колеги» за 16 місяців від початку експериментальної програми продіагностували 12 500 пацієнтів, і у 1700 з них був зафіксований туберкульоз. Звичайно, результати таких досліджень перевіряють ще й лабораторно. Проте науковці зауважують, що такий «тваринний» метод діагностики значно дешевший, що дуже важливо для малорозвинених країн, де фінансування наукових досліджень зазвичай бракує. Влада Мозамбіку наразі працює над тим, аби ВООЗ затвердила такий незвичний метод вияву туберкульозу, адже щороку ця недуга забирає життя у понад 60 000 мешканців країни! Таким незвичним методом діагностики зацікавилися також науковці з Танзанії, які починаючи з 2007 року активно практикують цю програму. Державні лікарні надсилають зразки до лабораторії, де тренують щурів-діагностів. Від початку проєкту щурі перевірили вже 342 341 зразок, серед яких було виявлено 9127 хворих пацієнтів, у яких у лікарні туберкульозу не зафіксували. Завдяки хвостатим гризунам рівень визначення сухот у населення підвищився на 40%.

Котячі відкриття 

Пухнасті улюбленці допомогли багатьом відомим ученим зробити справжні прориви в науці. Приміром, відомий французький хімік Бернар Куртуа завжди проводив свої досліди з улюбленим котом на плечах. Одного дня вчений досліджував морські водорості та намагався видобути з них селітру. І тут кота, який сидів у нього на плечах, щось налякало – він стрибнув прямісінько на стіл зі скляними колбами. В одній із колб містилася спиртова витяжка з морських водоростей, а в іншій – сірчана кислота. Коли при падінні обидва зразки змішалися, утворилися фіолетові випари, і Бернар одразу зрозумів, що його пухнастий випадково створив нову речовину. Так у 1811 році був відкритий усім відомий антисептик – йод. Ще одне наукове відкриття завдяки коту зробив інший учений – Нільс Фінзен з Данії. Він довго спостерігав, як його улюбленець намагається влягтися на освітленій сонцем ділянці. Так само поводилися й водомірки: щойно їх зносило течією у тінь, комахи знову поспішали на сонце. Фізіотерапевт заходився шукати в бібліотеці відповіді на запитання про вплив світла на живі організми… і не знайшов жодної згадки. Це спонукало його до «сонячних» дослідів на собі самому, а також комахах, саламандрах і пуголовках жаби. Поступово, вивчивши позитивні та негативні наслідки впливу світла й зокрема ультрафіолету, лікар прийшов до ідеї фототерапії. Йому вдалося довести, що завдяки їй можна значно пришвидшити загоювання пошкоджень шкіри після віспи. Наступним кроком стало лікування вовчака – туберкульозу шкіри. Для лікування він створив спеціальну лампу, яка поглинала червоний спектр світла й концентрувала фіолетове та ультрафіолетове випромінювання. Хворі проводили під пристроєм по дві години щодня – й хвороба, що спотворювала обличчя, відступала. За перемогою над шкірною формою туберкульозу 1903 року Нільс Фінзен отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини.

Наукові відкриття, зроблені завдяки тваринам: