Дефіцит В1, В9 і В12: від нейропатії до енцефалопатії Верніке
Дефіцит вітамінів В1, В9 і В12 може проявлятися периферичною нейропатією, когнітивними порушеннями, атаксією та навіть енцефалопатією Верніке. Дізнайтеся, як розпізнати ці стани, провести диференційну діагностику та своєчасно розпочати замісну терапію

Дефіцит В1, В9 і В12: від нейропатії до енцефалопатії Верніке
Авторка матеріалу
Дефіцит вітаміну В12 (ціанокобаламіну), В9 (фолатів) та В1 (тіаміну) є потенційно коригованою причиною неврологічних порушень, які можуть проявлятися від периферичної нейропатії та когнітивних розладів до ураження спинного мозку та гострої енцефалопатії. Водночас клінічні прояви нерідко неспецифічні, а лабораторні зміни можуть передувати вираженій симптоматиці, або навпаки бути мінімальними за наявності неврологічного ураження.
Тому для роботи лікаря принципово важливо:
- Розрізняти ці дефіцити
- Встановлювати їхню причину
- Своєчасно розпочинати замісну терапію
Особливої уваги потребує дефіцит вітаміну В12, при якому неврологічні порушення можуть виникати без анемії, а також дефіцит вітаміну В1, при якому зволікання з лікуванням енцефалопатії Верніке може призвести до незворотніх наслідків.
Дефіцит вітаміну В12: неврологічні прояви та діагностика
Ціанокобаламін приймає участь у метаболізмі метіоніну та метилмалоніл-КоА, а його дефіцит призводить до порушення реакцій метилювання, накопичення метилмалонової кислоти та нормальної роботи нервової системи. Внаслідок чого можуть виникати:
- Демієлінізація
- Аксональне ушкодження
- Порушення функції центральної та периферичної нервової систем
До основних причин дефіциту належать:
Аутоімунний гастрит із порушенням продукції внутрішнього фактора
Інші захворювання шлунку та термінального відділу клубової кишки
Оперативні втручання на шлунково-кишковому тракті
Недостатнє надходження вітаміну В12 з їжею
Тривале застосування окремих препаратів, зокрема метформіну та інгібіторів протонної помпи
Неврологічні прояви дефіциту В12 включають:
Периферичну полінейропатію: парестезії, оніміння, зниження вібраційної та больової чутливості, дистальну слабкість[1]
Мієлопатію: ураження задніх (переважно) та бічних канатиків спинного мозку: характерні порушення пропріоцепції сенситивна атаксія, нестійкість ходи, позитивний синдром Ромберга, та при наявності ураження кортико-спінальних шляхів, пірамідні знаки
Когнітивні та психічні порушення: зниження концентрації уваги, сповільнення мислення, погіршення пам’яті, депресивні симптоми; у тяжких випадках можливі навіть психотичні прояви
Ураження зорового нерва: зниження гостроти зору, порушення кольорового сприйняття та дефекти полів зору
Важливо, що відсутність макроцитозу або анемії не виключає неврологічного дефіциту В12[1]
При підозрі на гостру дегенерацію, сенситивну атаксію, незрозумілу полінейропатію дослідження рівня вітаміну В12 має бути частиною діагностичного пошуку.
Діагностика дефіциту В12
Початкове обстеження зазвичай включає загальний аналіз крові, визначення загального або активного В12 (холотранскобаламіну), а при наявності сумнівів – метилмалонової кислоти (ММА)[1].
Підвищення ММА є чутливішим функціональним маркером дефіциту вітаміну В12, однак його необхідно інтерпретувати з урахуванням функції нирок. Гомоцистеїн також може підвищуватись при дефіциті В12, але є менш специфічним, оскільки його рівень змінюється і при дефіциті фолатів.
Зразки крові бажано отримати до початку замісної терапії[1]
Проте за наявності неврологічних симптомів та клінічної підозри на дефіцит, лікування не слід відкладати до отримання результатів.
Лікування дефіциту В12
Вибір способу введення вітаміну В12 залежить від тяжкості неврологічних проявів, причин дефіциту, наявності мальабсорбції та необхідності забезпечити надійне надходження вітаміну В12, але згідно досліджень суттєвої різниці у ефективності вітаміну В12 при парентеральному та пероральному шляхах не виявлено.
- Пероральна терапія високими дозами може бути ефективною у багатьох пацієнтів, зокрема за харчового дефіциту та в окремих випадках мальабсорції
Згідно з настановою NICE NG239, при пероральному лікуванні дефіциту, пов’язаного з мальабсорбцією, слід застосовувати дозу щонайменше 1 мг на добу[1]
- При автоімунному гастриті, тотальній гастректомії або повній резекції термінального відділу клубової кишки рекомендована довічна внутрішньом’язова замісна терапія[2]
Необхідно усунути або коригувати причину дефіциту, переглянути потенційно причинні медикаменти, оцінити харчування та за показаннями обстежити пацієнта щодо автоімунного гастриту, целіакії та інших причин мальабсорбції.
Неврологічне відновлення може тривати місяцями, частина симптомів, особливо при тривалому аксональному ушкодженні або мієлопатії може зберігатися навіть після нормалізації лабораторних показників.
Саме тому раннє лікування має вирішальне значення
Дефіцит фолатів: клінічне значення для невролога
Фолати необхідні для синтезу нуклеотидів, клітинного поділу та метаболізму одновуглецевих сполук. Дефіцит порушує нормальне кровотворення та спричиняє мегалобластну анемію. Основними причинами є:
Недостатнє харчування
Хронічне вживання алкоголю
Мальабсорбція
Підвищена потреба
Застосування окремих лікарських засобів (метотрексат, триметоприм та окремих протисудомних препаратів)
Найбільш типовими проявами є втомлюваність, зниження працездатності та когнітивні скарги[3], які можуть бути пов’язані з анемією або супутніми станами
У літературі описано асоціації дефіциту фолатів із депресивними симптомами та когнітивними порушеннями, проте ці прояви не специфічні і не доводять причинного зв’язку в кожному окремому випадку.
Діагностика дефіциту фолатів
Для діагностики використовують:
- Загальний аналіз крові
- Оцінку середнього об’єму еритроцита (MCV)
- Визначення фолатів сироватки та за показаннями В12
Макроцитоз підтримує діагноз, але його відсутність не виключає дефіциту
Перед призначенням фолієвої кислоти необхідно оцінити ймовірність дефіциту В12. Фолатна терапія може покращити гематологічні показники, не усуваючи В-12 залежного ураження нервової системи, що створює ризик запізнілої діагностики та прогресування неврологічних порушень[4].
Лікування дефіциту фолатів
За підтвердженого дефіциту фолатів у дорослих застосовують фолієву кислоту у дозі 1-5 мг на добу, зазвичай протягом 3-4 місяців
Тривалість і дозу визначають з огляду на тяжкість дефіциту, причину та супутні стани. При персистуючій мальабсорбції може знадобитися триваліша терапія.
Одночасну корекцію В12 і фолатів проводять, якщо обидва дефіцити підтверджені або клінічно ймовірні.
Дефіцит вітаміну В1: невідкладні неврологічні стани
Тіамін є кофактором ферментів енергетичного метаболізму, зокрема піруватдегідрогенази, альфа-кетоглутаратдегідрогенази та танскетолази.
Його нестача порушує енергетичне забезпечення нейронів, особливо в ділянках мозку з високими метаболічними потребами
До груп ризику належать пацієнти з:
- Хронічним вживанням алкоголю
- Недостатнім харчуванням
- Тривалим блюванням
- Онкологічними захворюваннями
- Мальабсорбцією
- Після баріатричних операцій
- Пацієнти з тривалим парентеральним харчуванням без адекватного вітамінного забезпечення
Основні неврологічні симптоми дефіциту вітаміну В1
Енцефалопатія Верніке – гострий або підгострий неврологічний стан, який потребує невідкладного лікування
Класична тріада включає:
- Порушення свідомості
- Окорухові розлади
- Атаксію
Однак усі три ознаки одночасно спостерігаються далеко не в кожного пацієнта[5].
Можливі, дезорієнтація, сплутаність свідомості, ністагм, парез погляду, порушення ходи та рівноваги. Нормальний результат МРТ головного мозку не виключає діагнозу.
Корсаківський синдром може розвиватись після нелікованої або недостатньо лікованої енцефалопатії Верніке
Для нього характерні:
- Виражені порушення фіксаційної пам’яті
- Дезорієнтація у часі
- Конфабуляції
- Значне порушення повсякденного функціонування
- Частина когнітивного дефіциту може бути стійкою
Суха форма бері-бері проявляється переважно периферичною нефропатією зі слабкістю, парестезіями, порушенням чутливості та зниженням рефлексів
Тяжкий дефіцит тіаміну може супроводжуватися і серцево-судинними проявами
Діагностика енцефалопатії Верніке
Діагноз енцефалопатії Верніке є насамперед клінічним. У пацієнтів із хронічним алкоголізмом практичним інструментом є критерії Caine: наявність щонайменше двох із чотирьох ознак:
- Недостатнє харчування
- Окорухові порушення
- Мозочкова дисфункція
- Зміна психічного стану
- Порушення пам’яті
За можливості до введення тіаміну визначають його рівень у цільній крові, однак забір матеріалу не повинен затримувати лікування. МРТ може підтримувати діагноз, але не є обов’язковою умовою для початку терапії.
Лікування дефіциту В1
За підозри на енцефалопатію Верніке тіамін необхідно вводити невідкладно парентерально, не очікуючи лабораторного підтвердження [5].
Настанова EFNS рекомендує при підозрі на енцефалопатію Верніке тіамін у дозі 200 мг внутрішньовенно тричі на добу, бажано до введення вуглеводів
Водночас у різних настановах і лікарняних протоколах застосовуються інші високодозові режими.
Введення глюкози пацієнту з тяжким дефіцитом тіаміну без його адекватного забезпечення може погіршити неврологічний стан.
Якщо є гіпоглікемія, життєво необхідне введення глюкози не слід затримувати: тіамін треба ввести до неї або одночасно, наскільки це можливо
Після початкового парентерального лікування, залежно від клінічної відповіді та відновлення харчування, переходять на пероральний тіамін. Одночасно коригують мальнутрицію, дегідратацію та електролітні порушення, зокрема дефіцит магнію, який може перешкоджати нормальній роботі тіамінзалежних ферментів.
Для профілактики рецидиву принципово важливо усунути причину дефіциту, забезпечити достатнє харчування та оцінити необхідність подальшої вітамінної підтримки.
Практичний алгоритм для лікаря
За наявності периферичної нейропатії, атаксії, когнітивних змін або незрозумілої макроцитарної анемії доцільно діяти послідовно:
Висновки
Дефіцити В1, В9 та В12 мають різні механізми ураження нервової системи, але вимагають своєчасного розпізнавання та усунення причини
Найважливішими клінічними принципами є:
- Виключення дефіциту вітаміну В12 при макроцитозі та неврологічних симптомах
- Невідкладне парентеральне введення тіаміну при підозрі на енцефалопатію Верніке
- Обережне призначення фолатів після оцінки статусу В12
Нормалізація лабораторних показників не завжди означає повне відновлення нервової системи
Раннє лікування, правильний вибір шляху введення, пошук етіології та подальше клінічне спостереження є ключовими умовами зменшення ризику незворотного неврологічного дефіциту
ММА — метилмалонова кислота
MCV — середній об’єм еритроцита (Mean Corpuscular Volume)
МРТ — магнітно-резонансна томографія
NICE — National Institute for Health and Care Excellence
EFNS — European Federation of Neurological Societies
КоА — коензим А
- National Institute for Health and Care Excellence (NICE). Vitamin B12 deficiency in over 16s: diagnoses and management. NICE guideline NG 239. 2024
- Wang H, Li L, Qin LL, Song Y, Vidal-Alaball J, Liu TH. Oral vitamin B12 versus intramuscular vitamin B12 for vitamin B12 defieciency. Cochrane database of Systematic Rewiews. 2018
- Reynolds EH. The neurology of folic acid defiency. Handbook of Clinical Neurology. 2014
- Devalia V, Hamilton MS, Molloy AM. Guidelines for the diagnosis and treatment of cobalamin and folate disorders. 2014
- Galvin R, Brathen G, Ivashynka A, Hillbom M, Tanasesku R, Leone MA. EFNS Guidelines for diagnosis, therapy and prevention of Wernicke encephalopathy. European Journal of Neurology. 2010;17 (12)








