Ожиріння: хронічне неінфекційне захворювання
Авторка матеріалу
Поговоримо сьогодні з Вами на достатньо чутливу тему. Чутливість цієї теми пов'язана з наративами прихильників бодіпозитиву "сприймати своє тіло таким, як воно є", проте... рівень смертності від хвороб, фактором розвитку яких є ожиріння, лишається безпрецедентно високим вже понад десятиріччя.
Наразі ожиріння пропонують винести як окреме хронічне неінфекційне захворювання, що потребує системного лікування (рекомендації ВОЗ від грудня 2025 року).
Згідно дослідженню від 2024 року, кожна п'ята (!!!) дитина в Україні у віці 6-8 років має надлишкову вагу. 9% з цих дітей мають ожиріння1
Давайте більш предметно зануримося у тему.
Ожиріння - це хронічне мультифакторне захворювання, зумовлене надмірним накопиченням жирової тканини, що призводить до порушення функції органів і підвищує ризик коморбідностей (розвитку супутніх патологічних станів). Його профілактика і лікування вимагають комплексного підходу на рівні населення та окремого пацієнта.
Класифікація
Клінічне ожиріння (або adiposity-based chronic disease) - це надлишкове або дисфункціональне накопичення жирової тканини, що спричиняє ураження органів і підвищує ризик ускладнень (наприклад, інфаркту, інсульту)2
Індекс маси тіла (ІМТ)2 залишається скринінговим інструментом на популяційному рівні:
Overweight: ІМТ 25–29,9 кг/м²
Ожиріння I ступеня: 30–34,9 кг/м²
Ожиріння II ступеня: 35–39,9 кг/м²
Ожиріння III ступеня: ≥ 40 кг/м²
Стратегія профілактики
На рівні держави та громад важливим є формування Програм громадського здоров’я, які мають бути спрямовані на зміну харчових звичок та збільшення фізичної активності серед усіх вікових груп3
Прикладами успішних ініціатив можуть слугувати освітні кампанії в Сингапурі та Китаї, що знижували поширеність ожиріння та пов’язаної з ним гіпертонії й цукрового діабету3
Для успішної реалізації подібних профілактичних кампаній важливою є міжсекторальна співпраця (влада, харчова промисловість, заклади освіти, спортивні організації) і рання орієнтація на популяцію дітей і підлітків
Лікування
Зміна способу життя: включає дієту, фізичну активність та корекцію поведінкових звичок (самоконтроль споживаних калорій і активності, контроль стимулів)4
Предскринінг (оцінка супутньої патології)
Фаза активного схуднення
Фаза підтримки результату (не менше 1 року після активного втрачання ваги)
Варто зауважити, що є достатнім фізичним навантаженням, в розрізі профілактики та/або ожиріння5:
- аеробні вправи ≥ 30–60 хв 5–7 днів/тиж.,
- силові тренування для збереження м’язової маси
Фармакотерапія
Використовується за недостатньої ефективності дієти та фізичної активності.
Її призначення залежить від співвідношення користь/ризик4
Консервативне лікування проводиться GLP-1-антагоністами:
- семаглутид (Wegovy),
- тірзепатид (Zepbound),
які можуть спричиняти зниження маси тіла на 15–22,5 %4
Хірургічне лікування
Баріатричні операції - найефективніший метод при морбідному ожирінні (ІМТ ≥ 40 кг/м² або ≥ 35 кг/м² із тяжкими коморбідностями) за умови мультидисциплінарної підтримки.
Важливими у довгостроковій перспективі є підтримка результату та довгостроковий моніторинг, за допомогою регулярних візитів до фахівців, що забезпечують стійкий контроль харчових і фізичних звичок
Згідно настановам National Weight Control Registry, щоденний самоконтроль ваги, низькожирова дієта, ~60 хв фізактивності щоденно, мінімальний час біля екранів, переважно домашні прийоми їжі, дотримання ≥ 7 % зниження маси тіла протягом 1 року асоціюються з вищою ймовірністю довготривалого підтримання результату
Підсумовуючи, проблема ожиріння - це питання, що неможливо ігнорувати, оскільки це напряму впливає на здоров'я нації й, без перебільшення, є проблемою національного значення.
