Недотримання пацієнтом режиму лікування є однією з основних причин погіршення стану¹. Чому так відбувається і як покращити прихильність до лікування після епізоду загострення шизофренії, читайте в матеріалі.

Основні проблеми та завдання у веденні пацієнта після ГПЕ

Припинення медикаментозного лікування на ранніх стадіях після ГПЕ збільшує ризик рецидиву. Основними причинами низької прихильності є¹:

Нейролептики (чи антипсихотики) є ЛЗ вибору для пацієнтів із шизофренією². За останні чотири десятиліття вони продемонстрували ефективність як щодо лікування гострих психотичних епізодів, так і як підтримувальна терапії для зниження частоти рецидивів¹.

Велика кількість пацієнтів із шизофренією потребує постійної медикаментозної терапії. Протирецидивне лікування нейролептиками має тривати щонайменше 2–5 років, навіть після досягнення хорошого контролю над захворюванням³.

Розгляньмо, які нейролептики можуть стати лікуванням вибору для пацієнтів із низькою прихильністю.

Ефективність і безпека нейролептиків як підтримувального лікування після ГПЕ 

Нейролептики поділяють на ЛЗ 1-го і 2-го поколінь. Проте саме засоби 2-го покоління чи так звані атипові застосовують як ЛЗ першої лінії для пацієнтів із шизофренією в більшості західних країн. Типовими їх представниками є арипіпразол, оланзапін, рисперидон і зипразидон^1,4,5,6.

У Кокранівському огляді було визначено однакову ефективність арипіпразолу і рисперидону в лікуванні ГПЕ шизофренії. Проте арипіпразол був пов’язаний із⁷:

Щодо оланзапіну, то він переважав арипіпразол у лікуванні ГПЕ шизофренії. Проте арипіпразол мав менше метаболічних і седативних побічних ефектів⁷.

Як бачимо, лікування арипіпразолом може зменшити ймовірність розвитку побічних реакцій від лікування шизофренії, якщо порівнювати з іншими нейролептиками. Однак він менш ефективний у лікуванні ГПЕ, ніж оланзапін⁷.

Чи зберігається той самий ефект при довготривалому лікуванні?

Основні тези

_{ГПЕ — гострий психотичний епізод
ЛЗ — лікарський засіб}