Найкритичнішим періодом як у природному, так і в штучно підготовленому менструальному циклі вважають середину лютеїнової фази — саме тоді відбувається імплантація ембріона в ендометрій¹.

У стимульованих циклах програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) рівень ендогенного прогестерону може знижуватися внаслідок медикаментозних втручань на всіх етапах: від контрольованої оваріальної стимуляції до запобігання передчасному піку лютеїнізуючого гормону і пункції фолікулів. Це зумовлює ризик відносної лютеїнової недостатності й потребує зовнішньої прогестагенної підтримки для забезпечення сприятливих умов імплантації та розвитку вагітності¹.

Сьогодні клінічний акцент зміщується не лише на обов’язковість лютеїнової підтримки, а й на її оптимізацію відповідно до типу циклу та клінічного профілю пацієнтки.

Клінічні аспекти лютеїнової підтримки

Підтримка лютеїнової фази є стандартним компонентом протоколів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) після перенесення як свіжих, так і заморожених ембріонів².

У природному циклі після овуляції формується жовте тіло (ЖТ) — тимчасова ендокринна структура, яка продукує прогестерон, естроген, релаксин, а також вазоактивні та ангіогенні фактори. ЖТ є ключовим для підтримання ранніх етапів вагітності².

У неовуляторних циклах при проведенні ДРТ, коли перенесення ембріонів відбувається за відсутності ЖТ, необхідна екзогенна підтримка лютеїнової фази. В окремих випадках вона може бути показана й за наявності овуляції та функціонуючого ЖТ².

Час початку лютеїнової підтримки при перенесенні ембріонів залежить від типу циклу²:

У природних і модифікованих природних циклах зі збереженою овуляцією для уніфікації відліку орієнтуються на умовний день пункції².

Лютеїнова підтримка прогестагенами спрямована на активацію процесів децидуалізації та формування рецептивності ендометрію, що забезпечує можливість імплантації ембріона у вузькі часові межі — так зване «вікно імплантації». Зазвичай підтримку проводять після контрольованої гіперстимуляції яєчників із подальшим отриманням ооцитів, штучним заплідненням або при підготовці до перенесення ембріонів².

Шляхи застосування прогестагенів

Оптимальний шлях уведення, тип прогестагену, дозу та тривалість терапії визначають індивідуально з урахуванням клінічних особливостей³:

Вагінальні форми прогестерону є базовим методом підтримки лютеїнової фази під час ЕКЗ завдяки порівняній простоті застосування⁴. Ефективність зумовлена так званим ефектом першого маткового проходження, коли діюча речовина з гелю, капсули чи таблетки всмоктується через слизову оболонку піхви та лімфатичні судини й швидко досягає високих концентрацій у тканинах ендометрію. При цьому через переважно місцеву дію рівень прогестерону в крові в середині лютеїнової фази зазвичай істотно не підвищується¹

Є стандартом лютеїнової підтримки в багатьох країнах та використовується як еталон у порівняльних клінічних дослідженнях. Після одноразової ін’єкції прогестерон швидко потрапляє у кровообіг, досягаючи максимальної концентрації приблизно через 8 годин. До основних переваг належать мінімізація ризику неправильного застосування, оскільки ін’єкцію зазвичай виконує медичний працівник, а також можливість коригування дози на підставі контролю рівня прогестерону в сироватці¹

Забезпечує швидке підвищення рівня прогестерону в сироватці вже протягом першої години. Цей шлях вважають більш оптимальним завдяки кращому профілю побічних ефектів порівняно з внутрішньом’язовим¹

Для лютеїнової підтримки застосовують натуральний прогестерон і синтетичний дидрогестерон. Пероральний дидрогестерон характеризується клінічною ефективністю, профілем безпеки та тератогенністю, зіставними з вагінальними формами прогестерону, а завдяки структурній подібності до ендогенного гормону вибірково взаємодіє з його рецепторами, мінімізуючи вплив на інші гормональні шляхи⁵

Основні тези

ДРТ — допоміжні репродуктивні технології

ЕКЗ — екстракорпоральне запліднення

ЖТ — жовте тіло