Найбільш відомим психогенним розладом дихання є соматичний (психогенний) кашель, але виключно ним психогенні розлади дихання не обмежуються. Дізнайтеся більше про інші варіації, які можуть зустрічатися в практиці лікаря загальної практики.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Найбільш відомим психогенним розладом дихання є соматичний (психогенний) кашель, але виключно ним психогенні розлади дихання не обмежуються.
Тож пропоную розібратися з іншими варіаціями, які можуть зустрічатися в практиці лікаря загальної практики.
Особливістю соматоформних (психогенних) розладів є наявність соматовегетативних симптомів за відсутності органічних змін. Ці розлади краще вивчені у дорослих, проте частіше зустрічаються в педіатричній практиці.
Види соматоформних розладів:
Соматичний (психогенний) кашель
Гіпервентиляційний синдром
Синдром зітхань
Дисфункція голосових зв'язок
Вокальні тики
Гіпервентиляційний синдром (ГВС)
Є найпоширенішими соматоформним розладом серед дорослих: проявляється у відчутті утрудненого дихання.
Частіше зустрічається у дорослих жінок (у співвідношенні 3:1), не зустрічається у дітей до 3 років.
Основною причиною є тривожно-депресивні розлади.
Диференційну діагностику найчастіше проводять з бронхіальною астмою, хронічним ларингітом, орофарингеальними новоутвореннями.
Клінічні прояви:
Відчуття нестачі повітря
Глибокі вдихи, що посилюються під час нервування
Відчуття "комка" у горлі
Відчуття неповноти вдоху (повітря "не проходить" у легені)
Пацієнти завжди скаржаться на дихальний дискомфорт, який вони описують як задишку або задуху. Оточуючі відзначають, що людина постійно робить глибокі вдихи або позіхання. Через гіпервентиляцію виникає гіпокапнія (зниження рівня вуглекислоти), яка може призводити до запаморочення і навіть до втрати свідомості. Пацієнти часто мають супутні скарги у вигляді пришвидшеного серцебиття, гіперкапнії, нудоти, головного болю, невмотивованої тривоги та занепокоєння.
Для диференційної діагностики від бронхіальної астми важливим є те, що при ГВС напад задухи розвивається дуже швидко при мінімальних тригерах.
Для астми ж характерним є поступове наростання симптоматики та наявність кашлю до та після періоду задухи, в той час як при ГВС кашлю не спостерігається взагалі.
Характерними ознаками ГВС є:
Висока толерантність пацієнтів до фізичних навантажень.
Відсутність симптомів під час сну.
При використанні бронхолітиків (сальбутамол) ефект настає майже миттєво, через 1-2хв, що ставить під сумнів діагноз астми.
Синдром зітхань
Є найбільш прогностично сприятливим з соматоформних розладів дихання і проявляється в періодичних глибоких вдихах, що супроводжуються підйомом плечового пояса.
Дисфункція голосових зв'язок (ДГС, VCD)
Характеризується нападами обструкції голосової щілини внаслідок парадоксального змикання голосових зв'язок. Клінічно проявляється епізодами задишки з шумним диханням.
Згідно літературних джерел, найчастіше симулює важку бронхіальну астму.
Найчастіше виникає у відповідь на фізичні навантаження (exercise-induced VCD), вдихання різких запахів (irritant VCD) або має психогенну природу.
Особливістю задишки при ДГС є її змішаний характер (в той час, як при астмі вона експіраторна, при стенозуючому ларинготрахеїті - інспіраторна)
На спірометрії крива "потік-об'єм" у пацієнтів з ДГС має специфічний характер - з хвилями спазму голосової щілини.
Вокальні тики
Це тикові розлади дихальної системи, що можуть проявлятися покашлюванням, сопінням, кряхтінням, криком або смоктальними звуками. Вони є варіантом соматичного (психогенного) кашлю.
Варіантами вокальних тіків є ехолалія (повторення фрази, вимовленої іншою людиною), палілалія (повторення свого останнього слова) та копролалія (викрикування нецензурних слів та фраз).
Лікування
Медикаментозна терапія переважно використовується у дорослих.
Так, наприклад, оскільки ГВС часто виникає на тлі тривожних або тривожно-депресивних розладів, у таких випадках медикаментозна терапія може включати застосування антидепресантів (АД) та анксіолітиків. Препаратами першої лінії вибору є селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), такі як циталопрам, сертралін, пароксетин, есциталопрам та флуоксетин.
Для лікування вокальних тиків та VCD можуть бути призначені антипсихотичні препарати (АП), антидепресанти та анксіолітики. Вибір конкретного препарату та його дозування повинні бути індивідуалізовані, враховуючи клінічну картину пацієнта та наявність супутніх розладів.
Ефективність медикаментозної терапії слід оцінювати через 3–4 тижні від початку лікування з використанням відповідних шкал оцінки стану пацієнта.
Якщо кількість балів зменшується на 20% і більше, лікування вважається ефективним.
У дітей перевага надається немедикаментозній терапії. Так, наприклад, терапевтичний ефект мають нормалізація режиму сну, фізична активність, дихальна гімнастика.
Регулярні заняття з психологом суттєво зменшують прояви психогенних розладів дихання як у дітей, так і у дорослих.
