Дерматологічні порушення досить поширені при захворюваннях гепатобіліарної системи, оскільки шкіра є головним органом-мішенню при цих патологіях. Для ефективного виявлення симптомів та комплексного лікування пацієнтів необхідно знати та розрізняти дерматологічні ознаки захворювань печінки¹.

Найпоширенішими змінами шкіри є дисхромії, порушення вологості, наявність локальних утворів, а також судинних уражень². Розглянемо їх докладніше.

Зміни кольору шкіри при патології печінки

Жовтяниця наявна, коли білірубін та жовчні пігменти накопичуються в органах та шкірі. У дорослих вона зазвичай стає видимою, коли рівень білірубіну в крові перевищує 25,0–30,0 мг/л. Колір шкіри корелює з рівнем білірубіну та може мати різні відтінки, від жовтуватого до коричневого. Це найпоширеніша дисхромія шкіри в осіб з ураженням печінки².

Блідість шкіри часто спостерігається у людей з ураженням печінки як наслідок кровотечі з органів травного каналу²

Гіпо/гіперпігментація — дефект шкіри, який виникає через знижене або надмірне утворення меланіну. Гіперпігментація шкіри може спостерігатися в людей із порфірією та алкогольною хворобою печінки².

Зміни вологості та товщини шкірного покриву

Локальні ураження шкіри

Стрії — дефекти шкіри у вигляді смуг різної ширини, які можуть набувати забарвлення від білого до багрового або фіолетового. Причинами стрій у хворих є гормональні порушення через надмір естрогенів, які не здатна нейтралізувати у потрібному обсязі ушкоджена печінка².

Проста гранульома — запальний вузлик, що виникає в результаті проліферації та трансформації клітин, здатних до фагоцитозу. Анулярна гранульома — утвір, який складається з вузликів кольору шкіри, рожевого або зрідка багрового, які формують кільце. Зазвичай розташовується на суглобах пальців. У світовій літературі описано випадки розвитку простої та анулярної гранульоми після трансплантації печінки як ознаки рецидивного первинного біліарного ЦП².

Судинні ураження шкіри у гепатологічних хворих

Про інші поширені дерматологічні прояви

ХДЗП часто є причиною вторинних дисліпопротеїнемій — збільшення у крові вмісту тригліцеридів і зниження рівня ЛПВЩ у поєднанні з підвищенням концентрації ЛПНЩ. Шкірними проявами цих змін є ксантоми та ксантелазми².

Він може бути тимчасовим і легким або постійним і тяжким. Часто спричинений захворюваннями, які пов'язані з холестазом, такими як первинний склерозуючий холангіт і обструктивна хвороба жовчних каменів³.

Під час дослідження уражень шкіри за участю 303 пацієнтів із гепатобіліарними розладами було виділено основні дерматологічні прояви гепатобіліарних захворювань⁴:

Отже, ураження шкіри часто свідчать про печінкову патологію і є показанням для відповідної специфічної діагностики пацієнтів.

Лікування пацієнтів із дерматологічними проявами порушень гепатобіліарної системи

Найкраще лікування хвороби печінки починається з модифікації способу життя. Цефалоспорини є найчастіше призначуваними антибіотиками. Також застосовують гепатопротектори для підвищення функції печінки. За дослідженнями, у пацієнтів, які отримували гепатопротектори протягом одного тижня, спостерігалося зниження рівня білірубіну в сироватці на 42%, аспартатамінотрансферази на 58% і аланінамінотрансферази на 65%⁶.

Основні тези

Фумарта^®

1 капсула містить екстракту сухого трави рутки лікарської — 275,1 мг; екстракту сухого плодів розторопші плямистої — 80–98 мг, що еквівалентно силімарину 
50 мг⁸

_{ЛПВЩ — ліпопротеїди високої щільності
ЛПНЩ — ліпопротеїди низької щільності
ХДЗП — хронічні дифузні захворювання печінки
ЦП — цироз печінки}