На успішність імплантації значною мірою впливають якість ембріона та рецептивність ендометрію, одним із маркерів якої є його товщина. Недостатня товщина пов’язана зі зниженням частоти імплантації та клінічної вагітності, підвищеним ризиком ранніх утрат, передчасних пологів, народження дітей із низькою масою тіла, а також менш сприятливими результатами програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)¹.

Етіологія та клінічні наслідки тонкого ендометрію

Тонкий ендометрій (ТЕ) здебільшого визначають за даними ультразвукового дослідження як товщину ≤7 мм, хоча межі цього показника можуть варіювати від ≤6 до ≤8 мм¹.

Поширеність ТЕ зростає з віком і сягає 25% у природних циклах у жінок старше 40 років. У програмах лікування безпліддя цей показник становить приблизно 2–3%. Майже дві третини невдалих імплантацій при екстракорпоральному заплідненні пов'язані зі зниженою рецептивністю ендометрію, тоді як решта зумовлені якістю ембріонів¹.

Етіологія ТЕ є багатофакторною й у багатьох випадках залишається невизначеною. Серед чинників, що найчастіше асоціюють з його розвитком, виокремлюють²:

Установлено також роль клітинного старіння строми й епітелію та надмірного відкладення колагену навколо судин у процесі витончення ендометрію².

Дані секвенування РНК додатково свідчать про наявність дисфункціональної міжклітинної комунікації та порушень метаболічних сигнальних шляхів у ТЕ².

Незалежно від етіології такі зміни мають подібні клінічні наслідки: зниження частоти імплантації й настання вагітності¹. До того ж ТЕ пов’язаний із підвищеним ризиком ранніх викиднів, позаматкової вагітності, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, передчасних пологів та іншими несприятливими перинатальними результатами¹.

Терапевтичні підходи при тонкому ендометрії

При ТЕ використовують різні терапевтичні підходи, спрямовані на збільшення товщини ендометрію та покращення рецептивності³.

До основних напрямів лікування належать фармакологічні методи, регенеративні технології, а також додаткові варіанти терапії¹.

1. Фармакологічні методи:

• Естрогени
• Соматотропін
• Хоріонічний гонадотропін людини
• Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону

2. Регенеративні технології:

• Стовбурові клітини
• Гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор
• Аутологічна збагачена тромбоцитами плазма

3. Додатковий метод:

• Фізіотерапія

Попри різноманіття терапевтичних підходів, при ТЕ застосування екзогенних естрогенів є найпоширенішим методом збільшення товщини ендометрію та покращення репродуктивних результатів⁴.

Такий підхід відтворює природні механізми: в нормальному менструальному циклі рівень естрогенів зростає в фолікулярній фазі, що забезпечує активацію рецепторів у ендометрії та стимулює проліферацію й відновлення епітеліальних клітин. Через взаємодію з естрогеновим рецептором α і регуляцію продукування цитокінів естрогени відіграють ключову роль у формуванні рецептивного ендометрію¹. Водночас лише естрогенного впливу може бути недостатньо для досягнення оптимальної рецептивності.

Підвищення рецептивності ендометрію

Застосування естрогенів при ТЕ продемонструвало ефективність, однак воно пов’язано з ризиком ускладнень, зокрема неоплазії ендометрію та тромботичних подій, особливо за умови тривалого застосування високих доз¹. Для мінімізації цих ризиків доцільним є додавання прогестагенів, які не лише забезпечують захист ендометрію, а й сприяють його секреторній трансформації¹.

Прогестерон індукує секреторні зміни, набряк і ремоделювання тканини, що в комплексі з дією естрогенів стимулює збільшення товщини ендометрію та диференціацію стромальних клітин, створюючи сприятливі умови для імплантації⁵.

Основні тези

^{ДРТ — допоміжні репродуктивні технології
РНК — дезоксирибонуклеїнова кислота
ТЕ — тонкий ендометрій}