Залізодефіцитна анемія у вагітних: коли розглядати перехід на внутрішньовенне залізо
Залізодефіцитна анемія (ЗДА) під час вагітності асоціюється з:
- Підвищеним ризиком передчасних пологів
- Кесаревого розтину
- Народження дітей з низькою масою тіла
- Проведення перинатальної гемотрансфузії
- Розвитку післяпологової депресії1
Ефективність корекції ЗДА залежить не лише від призначення заліза, а й від шляху його введення, переносимості терапії, прихильності до лікування та швидкості очікуваної відповіді1,2
Потреба в залізі під час вагітності прогресивно зростає внаслідок збільшення еритроцитарної маси матері, розвитку плода й плаценти, а також очікуваної крововтрати під час пологів2. Тому в другій половині вагітності питання щодо призначення внутрішньовенного заліза постає насамперед у пацієнток із підтвердженим дефіцитом заліза, недостатньою відповіддю або непереносимістю пероральної терапії1.
Обмеження пероральної терапії залізом під час вагітності
Пероральні форми заліза залишаються терапією першої лінії при ЗДА під час вагітності1,3.
Однією з основних причин низької прихильності до лікування є гастроінтестинальні побічні явища3
Нудота, блювання, абдомінальний дискомфорт, закреп і зміна кольору випорожнень можуть ускладнювати тривале приймання та знижувати прихильність до лікування3.
За даними метааналізу 43 рандомізованих контрольованих досліджень, до 70% пацієнтів, які отримували пероральне залізо, повідомляли про значні шлунково-кишкові розлади1
На ефективність пероральної терапії також може впливати гепсидин-опосередкована регуляція абсорбції заліза. Щоденне приймання ≥60 мг елементарного заліза може підвищувати рівень гепсидину в сироватці крові на період до 48 годин. У цей час фракційне всмоктування наступних доз заліза знижується через так званий гепсидиновий блок2.
Тому недостатня відповідь на пероральну терапію не завжди пов’язана лише з недостатньою дозою або низькою прихильністю до лікування — у частини пацієнток її можуть обмежувати переносимість і фізіологічні механізми абсорбції2
Тактика корекції ЗДА під час вагітності
Якщо пероральна терапія погано переноситься або не забезпечує очікуваної відповіді, можна розглядати внутрішньовенний шлях корекції дефіциту заліза1. Під час вибору тактики лікування слід ураховувати не лише рівень гемоглобіну (Hb), а й:
Підтвердження дефіциту заліза
Тяжкість анемії
Термін вагітності
Попередню відповідь на лікування
Близькість очікуваних пологів1,2
Оцінювання рівнів феритину та Hb з урахуванням триместру допомагає визначити подальшу тактику лікування:
Пероральна терапія
Внутрішньовенне введення заліза
Гемотрансфузія за відповідних клінічних показань1
Згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації гінекології та акушерства (FIGO), внутрішньовенне застосування лікарських засобів (ЛЗ) заліза показано вагітним зі ЗДА в разі неефективності, непереносимості або низької прихильності до пероральної терапії4
Примітка: внутрішньовенне застосування лікарських засобів (ЛЗ) заліза протипоказано у І триместрі вагітності. Можливе застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності лише строго за показаннями
Заліза карбоксимальтоза є однією з форм внутрішньовенного заліза, яку можна вводити у високих дозах — 500 або 1000 мг із можливістю повторного введення за потреби3. Для вагітних у другій половині вагітності це може мати практичне значення, оскільки уможливлює забезпечення швидшої корекції дефіциту заліза та зменшення потреби у повторних введеннях2,3.
До таких ЛЗ належать:
- Заліза карбоксимальтоза
- Низькомолекулярний декстран заліза
- Дерізомальтоза заліза1
Такий підхід також рекомендований при помірній і тяжкій анемії, розвитку ЗДА за 4–6 тижнів до очікуваних пологів, а також за наявності станів, які порушують всмоктування заліза4.
Внутрішньовенні ЛЗ заліза відрізняються режимами введення та кількістю інфузій, необхідних для досягнення замісної дози1,3. Частина з них дає змогу ввести повну замісну дозу за одну інфузію.
Оцінювання ефективності та безпеки внутрішньовенного заліза у вагітних
У дослідженні IVON порівнювали внутрішньовенне введення заліза карбоксимальтози з пероральним сульфатом заліза у вагітних з анемією (Hb <10 г/дл) на терміні 20–32 тижні. Підтверджений дефіцит заліза (феритин <30 мкг/л) на момент включення мали 39,8% учасниць5.
Через 4 тижні лікування середній рівень Hb зріс із 9,15 до 10,37 г/дл у групі заліза карбоксимальтози і з 9,14 до 10,17 г/дл у групі пероральної терапії5
У підгрупі пацієнток із підтвердженим дефіцитом заліза ризик збереження анемії на 36-му тижні вагітності був нижчим на 17% у групі внутрішньовенного введення порівняно з пероральною терапією
До того ж корекції дефіциту заліза до 36-го тижня вдалося досягти в 98% жінок у групі внутрішньовенного введення порівняно з 91% у групі пероральної терапії5
Додаткові дані щодо безпеки та ефективності внутрішньовенного застосування заліза карбоксимальтози у вагітних отримано в дослідженні Romani E. та співавторів за участю пацієнток із помірною та тяжкою ЗДА6
Метою дослідження було оцінювання стану плода під час і після внутрішньовенного введення заліза карбоксимальтози. Стан плода оцінювали за допомогою кардіотокографії або ультразвукового дослідження залежно від терміну гестації6.
Нормальні критерії кардіотокографії було зареєстровано в 98,4% випадків, у 6 пацієнток спостерігали транзиторне зниження варіабельності, яке минало після заходів внутрішньоутробної корекції стану плода.
| За даними ультразвукового оцінювання, порушень частоти серцевих скорочень плода не виявлено |
Материнські небажані явища реєстрували рідко — в 1,4% випадку6.
Через 5 тижнів після введення заліза карбоксимальтози медіана приросту Hb становила 1,4 г/дл, а в жінок із вихідним рівнем Hb <8 г/дл — до 2,8 г/дл
Результати дослідження свідчать про потенційну безпеку та ефективність внутрішньовенного застосування заліза карбоксимальтози при залізодефіцитній анемії під час вагітності6
Основні тези
FIGO (International Federation of Gynecology and Obstetrics) — Міжнародна федерація гінекології та акушерства
Hb — гемоглобін
ЗДА — залізодефіцитна анемія
