Що може спровокувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу?

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) на сьогодні є однією з найчастіших патологій у структурі кислотозалежних хвороб. Захворюваність на ГЕРХ у світі є доволі високою та становить 5 випадків на 1000 осіб щороку¹.

Різні диспепсичні симптоми, такі як печія, відрижка кислим і біль у епігастрії, значно знижують якість життя пацієнтів¹. Тому важливо ознайомитись і запам’ятати фактори ризику, які можуть стати безпосередньою причиною розвитку цього захворювання. 

Що являє собою ГЕРХ і в чому полягає її патофізіологічний механізм

ГЕРХ — це хронічне рецидивуюче захворювання. Воно зумовлене спонтанним, регулярно повторюваним закиданням у стравохід шлункового та/або дуоденального вмісту. Це зі свого боку призводить до ураження нижнього відділу стравоходу².

Явища ГЕРХ можна спостерігати в практично здорових людей. Вони не супроводжуються ні клінічними проявами, ні морфологічними ознаками запалення. Найбільш релевантним і надійним параметром моніторингу рефлюксу є відсотковий показник часу рН <4 у дистальному відділі стравоходу. Це значення називають часом впливу кислоти (ЧВК) і в нормі він становить менш ніж 57 хвилин протягом 24 годин дослідження³. Тобто чим довше у стравоході реєструється кисле середовище, тим більше ймовірність появи клінічних симптомів і розвитку запалення в стінках стравоходу².

Патогенез ГЕРХ є багатофакторним. Одним із механізмів її виникнення є порушення моторної функції шлунка, внаслідок чого формується шар кислоти безпосередньо біля кардії — кислотна кишеня. Тому верхня частина хімусу в області дна шлунка має значення рН від 1,6 до 1,7, а вміст шлунка в дистальній частині — рН > 4,4¹.

Ще одним механізмом ГЕРХ є недостатність нижнього стравохідного сфінктера, що призводить до збільшення його транзиторних релаксацій та зниження тиску⁴.

Важливу роль у патофізіології ГЕРХ відіграє також надмірна чутливість стравоходу до дії нормального фізіологічного рефлюксу⁴.

Епізод стравохідного рефлюксу може бути наслідком порушення замикального механізму при килі стравохідного отвору діафрагми. Діафрагмальну килу виявляють у 50% обстежуваних віком старше 50 років².

У багатьох пацієнтів розвиток ГЕРХ пов’язаний із безпосередньою дисфункцією шлунка, що має такі прояви⁴:

• Порушення його моторної функції
• Закидання в стравохід агресивного вмісту шлунка з великою кількістю пепсину, лужного панкреатичного соку, жовчних кислот
• Зниження продукування бікарбонатів слизу

Фактори ризику, що провокують розвиток ГЕРХ

Основні тези

^{ГЕРХ — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба}