Галакторея, або патологічне виділення із сосків, посідає третє місце серед найпоширеніших скарг, пов’язаних із молочними залозами¹. У більшості випадків вона асоціюється з підвищеним рівнем пролактину. Водночас етіологія цього порушення не завжди очевидна². Завдання лікаря — встановити причину галактореї, адже саме вона визначає подальший діагностичний маршрут і терапевтичну тактику.

Розглядаємо актуальні дані щодо основних етіологічних чинників галактореї, алгоритм її діагностики та лікування. Також ви дізнаєтесь про роль пролактину як орієнтира у клінічному маршруті пацієнтки.

Причини виникнення галактореї

Дофамін гальмує секрецію пролактину, діючи на D₂-рецептори лактотропних клітин гіпофіза. Натомість тиреотропін-рилізинг-гормон, окситоцин, вазопресин, вазоактивний інтестинальний пептид та ангіотензин II чинять стимулювальну дію. Якщо рівень дофаміну знижується або посилюється вплив стимулювальних чинників, розвивається гіперпролактинемія. Її клінічним проявом нерідко є галакторея³.

Однією з найпоширеніших причин галактореї є доброякісна пухлина гіпофіза⁴. Вона виникає в 80% пацієнток із пролактиномою⁵.

До інших причин відносять^4,6:

Алгоритм діагностики та лікування галактореї

Диференційна діагностика галактореї на фоні гіперпролактинемії охоплює фізіологічні стани, побічні ефекти ЛЗ, патології гіпофіза та гіпоталамуса (зокрема, пролактиному), а також системні захворювання¹. Упорядкований алгоритм діагностики допомагає структуровано підходити до виявлення етіології та визначати подальшу тактику ведення пацієнтки.

Серед іншого варто зазначити, що підвищення рівня пролактину може слугувати орієнтиром для встановлення ймовірної етіології галактореї¹.

Для підтвердження галактореї, спричиненої ліками, важливо припинити застосування відповідного ЛЗ на 72 години або більше. Після цього необхідно повторно визначити рівень пролактину в сироватці крові. Проте слід пам'ятати, що в деяких пацієнток рівень пролактину може не нормалізуватися за цей час (у таких випадках до тижня або навіть більше). Критерієм для визначення медикаментозної гіперпролактинемії буде зниження рівня пролактину щонайменше на 50% через 72 години після відміни ЛЗ³.

Спостереження за такими пацієнтками має тривати ще кілька тижнів після відміни ліків, що дасть змогу точно оцінити дальшу нормалізацію рівня пролактину. Якщо пролактин нормалізується, можна очікувати, що галакторея зникне без додаткових втручань³.

Основні положення щодо лікування галактореї

Галакторея на фоні гіперпролактинемії є клінічно значущим показанням до лікування. Терапевтичну тактику спрямовано на усунення етіологічного чинника, відновлення рівня біологічно активного пролактину та ліквідацію галактореї. У випадку пролактиноми додатковою метою є зменшення пухлинної маси та симптомів, пов’язаних із компресією навколишніх структур⁷. Детальніше про лікування гіперпролактинемії при аденомах можна дізнатись тут.

Першою лінією терапії гіперпролактинемії є агоністи дофаміну.

Серед цієї групи ЛЗ перевагу віддають каберголіну, оскільки доведено, що він ефективніше знижує рівень пролактину і зменшує розмір пухлини¹.

У деяких пацієнток терапія агоністами дофаміну може сприяти зникненню галактореї, навіть якщо рівень пролактину в сироватці крові залишається високим. У такому випадку при коригуванні терапії треба орієнтуватися на симптоми, а не на абсолютний рівень пролактину⁷.

Якщо гіперпролактинемію спричинено медикаментозним лікуванням, також можна застосовувати агоністи D₂-дофамінових рецепторів для зниження рівня пролактину. Однак без відміни відповідного ЛЗ зазвичай не вдається зменшити галакторею або повністю ліквідувати гіперпролактинемію. Тому першочерговим кроком у лікуванні має бути припинення застосування ЛЗ, який спричинив цей стан. І лише в разі збереження симптомів галактореї доцільно розглядати призначення агоністів дофамінових рецепторів³.

Основні тези

_{КТ — комп’ютерна томографія
ЛЗ — лікарський засіб
МРТ — магнітно-резонансна томографія
ТТГ — тиреотропний гормон
ХГЛ — хоріонічний гонадотропін людини
ХХН — хронічна хвороба нирок
ЩЗ — щитовидна залоза}