Антагоністи PAF у лікуванні анафілаксії

15 хв

PAF — медіатор алергічних реакцій, що обумовлює й анафілаксію. Розглядаємо потенціал антагоністів PAF як частину комплексної терапії анафілактичних станів

Зацікавилися?

Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.

Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.

Антагоністи PAF у лікуванні анафілаксії

Статті Алергологія Лікування Анафілактичний шок

15 хв

У Всесвітній організація охорони здоров’я визначають анафілаксію як важку, небезпечну для життя системну реакцію гіперчутливості зі швидким початком та потенційно небезпечними для життя ускладненнями з боку дихальної системи чи кровообігу, часто пов’язану зі шкірними проявами та змінами слизової оболонки¹.

Анафілаксія має широкий спектр клінічних проявів, серед яких кропив’янка, респіраторний дистрес, нудота, блювота, діарея та гіпертензія. Найпоширенішими чинниками анафілаксії є їжа, ліки та отрута комах². Часто, але не завжди, анафілаксія має алергічний характер, що може бути тяжким та навіть смертельним без належної терапії³.

Інтенсивність реакції та відповідь на лікування залежать від імунологічних або внутрішніх факторів, таких як атопічний статус, хронічні запалення, синдром альфа-гал, генетичні модулятори, як-от спадкова альфа-триптаземія чи мутації лейкоцитарного антигена людини ізотипу DR (HLA-DR), патології клональних мастоцитів і дефіцит фермента ацетилгідролази фактора активації тромбоцитів (PAF-AH)⁴.

PAF як чинник анафілаксії

PAF є важливим елементом патогенних важких анафілактичних реакцій, що продемонстровано на схемі дії PAF, запропонованій Pałgan K. та співавторами¹

PAF є важливим елементом патогенних важких анафілактичних реакцій, що продемонстровано на схемі дії PAF, запропонованій Pałgan K. та співавторами¹

В огляді Pałgan K. та співавторівпродемонстровано, що у здорових людей концентрація PAF у сироватці крові становить приблизно 23,8 пг/мл, а в осіб із важкою анафілаксією може досягати 805 ± 595 пг/мл, тобто сироваткові рівні PAF у пацієнтів з анафілаксією в рази вищі⁵.

Цікавими є також спостереження за активністю ацетилгідролази (PAF-AH), ферменту, що нейтралізує PAF. У дослідженні Pałgan K. та співавтори виявили значно нижчу активність ферменту в осіб із важкою анафілаксією. Підтверджено, що низьку активність ацетилгідролази в пацієнтів асоціюють із вищим рівнем PAF у сироватці порівняно з особами, в яких активність ферменту в межах норми⁵.

Згідно з дослідженням цих авторів, завдяки порівнянню діагностичної значущості вимірювань рівнів гістаміну, триптази та PAF при анафілактичних реакціях виявлено, що найінформативнішим є сироватковий PAF. Це пояснюється тим, що рівні PAF найточніше корелюють із тяжкістю анафілактичної реакції. Автори також установили, що в 100% пацієнтів із важкою анафілаксією сироваткова концентрація PAF була вищою⁵.

Роль пригнічення PAF у лікуванні анафілаксії

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої алергологічної організації (WAO), епінефрин, який уводять внутрішньом’язово, є першою лінією лікування анафілаксії⁶.

Рекомендовано якнайшвидше введення цього засобу під час розвитку анафілаксії з серцево-судинними симптомами⁶. Затримка з уведенням епінефрину є фактором ризику летальної анафілаксії³.

У WAO рекомендують і введення глюкокортикоїдів⁶. Однак вони не є першою лінією терапії анафілаксії¹, їх застосування при анафілаксії має бути переглянуто³. У дослідженні Pałgan K. та співавторів2023 року¹ продемонстровано, що глюкокортикоїди зумовлюють швидкий протизапальний ефект завдяки негеномному механізму, діючи через мембранозв’язані або цитозольні рецептори¹.

Антигістамінні засоби, що блокують H₁- і H₂-рецептори гістаміну, є наступним після застосування епінефрину кроком у лікуванні анафілаксії. Блокування цих рецепторів пригнічує вивільнення гістаміну та PAF із мастоцитів, покращує цілісність судинної системи та підтримує артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень¹.

У вищезгаданих клінічних оглядах підтверджено, що рупатадин є потужним антагоністом H₁-рецепторів, а також інгібітором PAF¹.

В експериментах in vitro продемонстровано, що рупатадин пригнічує вивільнення медіаторів алергії, таких як гістамін, IL-5, IL-6, IL-8, фактор некрозу пухлин (TNF) і гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор (GM-CSF), із мастоцитів. Також виявлено, що рупатадин інгібує хемотаксис нейтрофілів людини, індукований еозинофілами та лейкотрієном В4 (LTB4)¹.

Основні тези

PAF розглядають як важливий ендогенний кофактор анафілаксії, оскільки рівні PAF найточніше корелюють із тяжкістю анафілактичної реакції^1,5
Згідно з рекомендаціями WAO, епінефрин внутрішньом’язово є першою лінією лікування анафілаксії⁷
Наступним кроком терапії анафілаксії є застосування антигістамінних засобів, що блокують H₁- і H₂-гістамінові рецептори¹
Рупатадин є не лише потужним антагоністом H₁-рецепторів, а й інгібітором PAF¹
Рупатадин пригнічує вивільнення гістаміну та PAF із мастоцитів і може покращувати цілісність судинної системи та підтримувати артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень¹