Дізнайтеся про сучасні підходи до діагностики та лікування міокардиту з урахуванням гендерних відмінностей. Клінічні прояви, ризики, терапія та прогноз.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Клінічні та гендерні аспекти діагностики й лікування міокардиту
На початку 2000-х років міокардит здебільшого розглядався як гостре вірусне запалення міокарда. Проте в останні десятиліття його клінічна картина істотно ускладнилася.
Сьогодні ми маємо справу з мультифакторним захворюванням, у патогенезі якого значну роль, окрім вірусної інфекції, відіграють автоімунні процеси, імуноопосередковані реакції, а також деякі лікарські засоби. Пандемія COVID-19 сприяла ще глибшому розумінню складності цієї патології, розширивши погляд на клінічні сценарії, варіанти перебігу та ускладнення.
Сучасне бачення міокардиту
Клінічні прояви міокардиту варіабельні: у деяких пацієнтів домінують аритмії, у інших — симптоми серцевої недостатності або скарги, що імітують гострий коронарний синдром. Значна частина хворих звертається з неспецифічними симптомами, такими як задишка, втома чи загальна слабкість, що зумовлює діагностичні труднощі на амбулаторному етапі.
У рутинній практиці електрокардіограма (ЕКГ) часто буває неспецифічною. Можливі як мінімальні зміни, так і значні відхилення (наприклад, дифузні підйоми ST), які легко сплутати з іншими станами. Через це пацієнти з підозрою на міокардит повинні направлятися на розширену лабораторну й інструментальну діагностику.
Діагностичні виклики та підходи
Первинна оцінка пацієнта з підозрою на міокардит має включати визначення рівня тропоніну та С-реактивного білка (СРБ). Підвищення цих маркерів може свідчити про ушкодження міокарда та активне запалення.
Два найбільш специфічних методи діагностики:
Eндоміокардіальна біопсія. Біопсія залишається золотим стандартом, але через інвазивність виконується лише у складних або невизначених випадках.
Rардіальна магнітно-резонансна томографія (МРТ). МРТ є неінвазивною альтернативою, що дозволяє візуалізувати набряк, некроз і фіброз.
Особливої цінності набувають сучасні технології — Т1- та Т2-мапінг, які забезпечують оцінку тканин міокарда.
Гендерні особливості перебігу міокардиту
Нові клінічні дані (Büchel et al. Am J Med, 2024) свідчать про існування чітких гендерних відмінностей у клініці міокардиту. У ретроспективному аналізі встановлено, що жінки мають більший ризик розвитку тяжких аритмій (8,3% проти 2,2%) та загострення серцевої недостатності (31,3% проти 16,4%), при тому що тривалість госпіталізації у жінок також була дещо вищою.
У чоловіків частіше виявляли дифузні підйоми ST (38% проти 9%) та зниження інтервалу PQ (31% проти 20%) на ЕКГ. У жінок вищими були рівні NT-proBNP (1180 проти 387 нг/л), тоді як у чоловіків — тропоніну Т (726 проти 389 нг/л). СРБ мав тенденцію до вищих значень у чоловіків.
Ці відмінності, імовірно, зумовлені гормональними чинниками, зокрема впливом естрогенів, які модулюють імунну відповідь і рівень прозапальних цитокінів. Усвідомлення цих гендерних особливостей є важливим для покращення персоналізованої діагностики та терапії.
Терапевтичні підходи
Після встановлення діагнозу ключовим є фізичний спокій і повна заборона на спортивні навантаження щонайменше на 6 місяців. Відновлення активності дозволяється лише після нормалізації фракції викиду лівого шлуночка , зниження біомаркерів (тропонін, СРБ), відсутності аритмій при холтерівському та навантажувальному ЕКГ.
Прогноз і повернення до активності
Прогноз залежить від етіології, ступеня ураження міокарда та своєчасності терапії. При дотриманні лікувальних рекомендацій більшість пацієнтів одужують без значних залишкових змін. Тим не менш, частина хворих може мати стійкі зміни або хронічну серцеву недостатність.
Повернення до фізичної активності потребує ретельної оцінки. Обов’язковими є:
Контрольна ехокардіографія,
Добове моніторування ЕКГ,
Оцінка навантажувальної толерантності (тест із фізичним навантаженням).
Висновки
Міокардит — це складне, потенційно небезпечне захворювання з варіабельною клінікою та багатофакторною етіологією. Своєчасна діагностика, візуалізаційні методи (особливо МРТ), гендерно орієнтований підхід до аналізу симптомів і грамотна терапевтична стратегія мають вирішальне значення для результату.
