Діагностика та лікування гострої кропив'янки можуть здаватися простим завданням, але на практиці часто потребують глибокого аналізу та уваги до деталей. Точний діагностичний алгоритм і вибір оптимальної терапії визначають ефективність лікування та ймовірність повторних епізодів. 

Діагностичні критерії гострої кропив’янки

Гостру кропив’янку визначають як раптову появу пухирів, ангіоневротичного набряку чи одразу обох елементів протягом менш ніж 6 тижнів¹.

Пухиревий висип має три типові ознаки¹:

Ангіоневротичний набряк характеризується¹:

Алгоритм діагностики гострої кропив’янки

Перший крок — збирання анамнезу з урахуванням таких даних¹:

Другий крок — об'єктивне обстеження пацієнта. Подальші діагностичні заходи планують на основі даних анамнезу та результатів огляду пацієнта¹.

У клінічній настанові МОЗ України з лікування гострої кропив’янки в дітей рекомендують утриматися від загальноклінічних діагностичних процедур, за винятком специфічних випадків¹. Зокрема, не рекомендовано використання провокаційних і порогових тестів, оскільки гостра кропив’янка зазвичай має чіткі клінічні ознаки¹.

Винятком є клінічні ситуації, коли є підозра на IgЕ-залежну харчову алергію або медикаментозну гіперчутливість. У цих випадках може бути корисним проведення алергічної панелі досліджень¹.

Рекомендації з лікування гострої кропив’янки

Терапевтичний підхід базується на²:

Оскільки ключовим патогенетичним механізмом виникнення кропив’янки є вплив гістаміну на H₁-рецептори, найобґрунтованішим є призначення антигістамінної терапії¹.

Антигістамінні засоби (АГЗ) 1-го покоління мають виражені антихолінергічні та седативні ефекти, що може негативно позначатися на фазі швидкого сну, а також здатності до навчання та продуктивності¹. Водночас АГЗ 2-го покоління не мають цих побічних ефектів, тому їх доцільно розглядати як симптоматичну терапію першої лінії гострої кропив’янки в дітей¹.

У клінічній настанові МОЗ України з лікування гострої кропив’янки та міжнародних клінічних настановах EAACI/GA2LEN/EuroGuiDerm/APAAACI щодо діагностики та лікування кропив'янки акцентують, що АГЗ 1-го покоління мають менш сприятливий профіль безпеки порівняно з АГЗ 2-го покоління. До АГЗ 2-го покоління, чия ефективність і безпека добре вивчені та доведені в педіатричній популяції, відносять біластин, цетиризин, дезлоратадин, фексофенадин, левоцетиризин, лоратадин та рупатадин. Вибір конкретного АГЗ залежить від віку дитини та наявності зручних лікарських форм, наприклад сиропу або швидкорозчинних таблеток^1,2.

Рекомендована доза дезлоратадину для дітей віком^4,5:

Оцінювання безпеки застосування дезлоратадину в дітей

Основні тези

_{АГЗ — антигістамінний засіб
АНН — ангіоневротичний набряк}