Найпоширенішою причиною незапланованої повторної госпіталізації після операції є інфекція хірургічної рани (ІХР). Вона виникає протягом 30 днів після звичайної операції або протягом 90 днів у разі використання імплантату. Частота появи ІХР значно варіює залежно від місця оперативного втручання та класифікації рани. За дослідженням FALCON, частота виникнення ІХР у країнах із середнім і низьким рівнем доходів становила 22% у випадках чисто забруднених ран і 30% у випадках забруднених/брудних ран. До факторів ризику розвитку ІХР належать¹:

Виникнення ІХР спричиняє також близькість до інших ран¹.

Розгляньмо докладніше кожен із видів ІХР, її діагностику, лікування та можливості профілактики.

Поверхнева ІХР

У випадку поверхневої ІХР типовою є поява еритеми і набряку навколо розрізу. При пальпації можлива болючість ураженої ділянки. Не виключені системні ознаки інфекції — лихоманка, лейкоцитоз. Серед ознак поверхневої ІХР також варто зазначити¹:

Діагноз зазвичай можна встановити без розкриття рани або без додаткових методів візуалізації — адже гнійні виділення з рани або розходження країв свідчать про наявність ІХР¹.

Якщо немає гною чи еритеми, можна виконати культуральне дослідження глибоких тканин. Проте слід уникати контамінації культури шкірною флорою. Якщо рана вже відкрита або є підозра на накопичення рідини чи некроз тканин, повне оцінювання рани передбачає визначення найглибшого рівня ураження. Це може потребувати розкриття шкіри над ураженою ділянкою¹.

Глибока інцизійна ІХР

Ураження інфекційним процесом фасції або м’язової тканини є ключовою ознакою глибокої інцизійної ІХР. Симптоми можуть включати¹:

При пальпації ймовірним є виникнення болючості або флуктуації. Глибокі інцизійні ІХР частіше супроводжуються лихоманкою та локальною болючістю¹.

Лікування глибокої ІХР передбачає¹:

Органна/просторова ІХР

Може виникнути сама собою або як ускладнення прогресуючої глибокої інцизійної ІХР. Пацієнти зазвичай мають такі симптоми, як¹:

Для діагностики органної/просторової ІХР використовують візуалізаційні методи (УЗД, КТ), які дають змогу виявити абсцес у порожнині чи органах, що були залучені під час операції. Також виконують мікробіологічний аналіз пункційного або хірургічного дренажу. Він дає змогу підтвердити наявність інфекції та вибрати тактику дальшої антибактеріальної терапії¹.

Залежно від того, що саме розвинулось у пацієнта (абсцес або анастомотична неспроможність), лікування може включати¹:

Заходи щодо зниження ризику ІХР

Основні тези

_{ІХР — інфекція хірургічної рани
КТ — комп’ютерна томографія
УЗД — ультразвукова діагностика}