Лихоманка Західного Нілу — вірусне захворювання, яке вперше було ідентифіковане ще у 1937 році в Уганді. Дізнайтеся більше про хворобу, її прояви та лікування.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Лихоманка Західного Нілу: загроза на порозі Європи
Лихоманка Західного Нілу — вірусне захворювання, яке вперше було ідентифіковане ще у 1937 році в Уганді. Протягом багатьох десятиліть воно залишалося ендемічним переважно для африканських і деяких тропічних країн. Проте за останні роки ситуація суттєво змінилася. Внаслідок глобального потепління, зміни клімату та міграції птахів-переносників, вірус досяг території Європи.
Особливо тривожною виявилась ситуація у 2024 році, коли випадки лихоманки Західного Нілу були зафіксовані по всій Європі, зокрема у Франції, Італії, Німеччині, Греції, Іспанії, Австрії, Угорщині, Румунії та Хорватії.
Це свідчить про зміну епідеміологічного профілю хвороби та вимагає підвищеної настороженості від лікарів усіх рівнів.
Шляхи передачі вірусу Західного Нілу
Основний механізм передачі захворювання — це укуси інфікованих комарів.
Саме комарі забезпечують циркуляцію вірусу в природі, а птахи є головними резервуарами та ампліфікуючими господарями. Вірус підтримується в природі завдяки циклу “птах-комар-птах”.
Люди, коні та інші ссавці вважаються так званими випадковими господарями, оскільки у них рівень вірусу в крові є незначним і короткочасним, що не дозволяє комарям повторно інфікуватися від таких господарів.
Клінічні прояви
У переважної більшості інфікованих хвороба протікає безсимптомно. У приблизно 20% можуть виникати грипоподібні симптоми:
Гарячка
Слабкість
Головний біль
Біль у м’язах
Іноді — висип
Однак найбільшу небезпеку становлять ті рідкісні випадки, коли вірус уражає інші органи, насамперед — центральну нервову систему.
Такі пацієнти можуть розвивати енцефаліт, менінгіт та гострий млявий параліч Ці ускладнення вимагають госпіталізації до відділення інтенсивної терапії, а в тяжких випадках — інтубації та штучної вентиляції легень.
На жаль, при нейроінвазивній формі лихоманки Західного Нілу летальність залишається високою, особливо серед людей похилого віку та імуноскомпрометованих пацієнтів.
Діагностика
Запідозрити лихоманку Західного Нілу слід у пацієнтів із незрозумілим гарячковим синдромом, особливо якщо є неврологічні симптоми і нещодавно відбувався контакт з ендемічними регіонами або укусами комарів.
Але хочеться відзначити, що для того, щоб захворіти на лихоманку Західного Нілу, необов’язково перебувати в ендемічному регіоні. Через зміну клімату та активне пересування людей вірус все частіше виявляється в регіонах, які раніше вважалися безпечними.
Діагностика включає:
Виявлення IgM- та IgG-антитіл у сироватці крові або в лікворі
IgM до вірусу Західного Нілу в крові або лікворі залишається основним методом діагностики. IgG визначають для оцінки імунної відповіді та дивляться на динаміку титру. Якщо через 1–2 тижні після першого аналізу рівень IgG помітно зростає (у 4 рази або більше), це свідчить про активну або недавню інфекцію. Якщо рівень стабільний — це, ймовірно, наслідок давнього контакту з вірусом
Важливо памʼятати, що антитіла можуть перехрещуватись з іншими флавівірусами (наприклад, з вірусом жовтої гарячки, денге або японського енцефаліту), тому інтерпретацію результатів слід проводити обережно
ПЛР-дослідження крові або спинномозкової рідини
Люмбальна пункція: при неврологічних симптомах типовим для захворювання є підвищення білка та лімфоцитоз в лікворі.
Загальний аналіз крові: може бути лейкопенія або тромбоцитопенія.
МРТ головного мозку: при підозрі на енцефаліт.
Лікування
На сьогодняшниц день специфічного лікування лихоманки Західного Нілу не існує.
При легкій формі хвороби застосовується лише симптоматична терапія, яка включає:
Жарознижувальні препарати (наприклад, парацетамол)
Знеболювальні засоби у разі м’язових болів
Рясне пиття та дотримання спокою
У випадку важкої форми захворювання госпіталізація є обов’язковою. Проводиться підтримувальна терапія, що передбачає контроль дихання (за потреби – штучна вентиляція легень при парезі діафрагми), внутрішньовенну регідратацію, контроль судом і артеріального тиску, а також профілактику ускладнень, таких як тромбози та пролежні.
Використання глюкокортикоїдів (преднізолону), противовіусного лікування або внутрішньовенних імуноглобулінів не має підтвердженої ефективності.
Профілактика
Профілактика лихоманки Західного Нілу полягає у запобіганні укусам комарів, оскільки вони є основними переносниками вірусу. На сьогодні не існує специфічної вакцини або медикаментозної профілактики для людей.
Для індивідуального захисту рекомендується:
Використовувати репеленти, носити одяг, який максимально закриває тіло, а також використовувати москітні сітки на вікнах, дверях і над ліжком
Важливо також зменшувати чисельність комарів у навколишньому середовищі: усувати місця застою води, де вони можуть розмножуватись, регулярно очищувати ємності для води та, за потреби, обробляти водойми інсектицидами
Слід проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення щодо шляхів передачі вірусу та ефективних заходів захисту, особливо у періоди активності комарів
Висновки
Лихоманка Західного Нілу більше не є “екзотичним” захворюванням — вона вже серед нас. У зв’язку з розширенням ареалу поширення, зокрема в Європі, лікарям слід включати її в диференційну діагностику при гарячці незрозуменого походження, особливо при наявності неврологічних симптомів.
Пильність, вчасна діагностика та мультидисциплінарний підхід можуть зберегти життя.
