Мітральна регургітація: причини, патофізіологія, клінічні прояви, діагностика та сучасні підходи до лікування. Практичні поради для лікарів.
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Мітральна регургітація: Що важливо знати практикуючому лікарю
Мітральна регургітація (МР) — друга за поширеністю набута вада серця у дорослих після аортального стенозу. Вона полягає у зворотному струмі крові з лівого шлуночка (ЛШ) у ліве передсердя (ЛП) під час систоли. Це відбувається внаслідок порушення замикальної функції мітрального клапана (МК). Ураження може бути гострим або хронічним, з відповідно різними клінічними проявами, патофізіологією та підходами до лікування.
Етіологія
Функція МК забезпечується взаємодією декількох компонентів: клапанних стулок, фіброзного кільця, хордів, папілярних м’язів і вільної стінки ЛШ. Порушення структури або функції будь-якого з цих елементів може призвести до регургітації.
Мітральну регургітацію поділяють на гостру та хронічну, а хронічна додатково буває первинною та вторинную.
Гостра МРхарактеризується раптовим розвитком важкої серцевої недостатності, оскільки ЛП та ЛШ не мають часу для адаптації до об'ємного перевантаження.
Це може призводити до кардіогенного шоку.
До причин гострої мітральної регургітації відноситься:
Інфекційний ендокардит з деструкцією клапана;
Розрив папілярного м’яза внаслідок гострого інфаркту міокарда;
Тупа травма грудної клітки або ятрогенне пошкодження (наприклад, при балонній вальвулопластики);
Розрив хорд у контексті дегенеративного процесу.
Хронічна МРрозвивається поступово.
Як зазначалося раніше, вона поділяється на:
первинну (органічну) — коли відбувається ураження структури самого клапана
вторинну (функціональну) — коли порушення замикання стулок зумовлене ремоделюванням лівого шлуночка без морфологічних змін самого клапана.
При МР частина систолічного викиду повертається в ЛП, викликаючи його об’ємне перевантаження і дилатацію. Хронічне перевантаження веде до компенсаторного розширення ЛШ і, зрештою, до зниження фракції викиду та розвитку серцевої недостатності.
Клінічна картина
Гостра МРпочинається раптово, найчастіше проявляється задишкою, ознаками набряку легень, гіпотензією або навіть шоком.
Хронічна МР, навпаки, зазвичай починається безсимптомно. З часом пацієнти скаржаться на прогресуючу задишку при фізичному навантаженні, підвищену втомлюваність, серцебиття, а пізніше можуть з’являтися симптоми правошлуночкової недостатності та легеневої гіпертензії.
При фізикальному дослідженні привертає увагу голосистолічний шум, який найкраще вислуховується на верхівці серця; у разі пролапсу мітрального клапана можливі систолічні клацання. Також характерними є третій тон (S3) при дилатації лівого шлуночка та зміщення верхівкового поштовху латерально.
Діагностика
Основним методом візуалізації МР є ехокардіографія. Трансторакальна ехокардіографія (TTE) є первинним дослідженням, яке проводять для підтвердження діагнозу та початкової оцінки тяжкості ураження. У разі підозри на складну МР або якщо TTE недостатньо інформативна, застосовують трансезофагеальну ехокардіографію для детального уточнення анатомії мітрального клапана. Кардіо-МРТ використовується як додатковий метод для точної оцінки об’ємів, функції лівого шлуночка та ступеня регургітації.
За допомогою візуалізаціі клапана визначають важкість МР, яка впливає на тактику ведення пацієнтів.
Лікування
До хірургічних втручань при мітральній регургітації належать: пластика мітрального клапана, протезування мітрального клапана та транскатетерні втручання. Метод лікування обирається мультидисциплінарною командою спеціалістів з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Вибір залежить від типу МР (первинна чи вторинна), ступеня ураження клапана, наявності симптомів, функції лівого шлуночка, віку, супутніх захворювань і хірургічного ризику.
Прогноз
Хронічна тяжка МР без лікування має несприятливий прогноз.
Оперативне втручання вчасно значно покращує прогноз, особливо за наявності досвіду у відновленні клапана. У вторинній МР успішність лікування залежить від контролю основного захворювання — серцевої недостатності.
Висновки
Мітральна регургітація — гетерогенна патологія, що вимагає персоналізованого підходу до діагностики та лікування. Ключовими залишаються точна візуалізація, раннє виявлення прогресуючих змін у ЛШ та визначення оптимального часу для хірургічного втручання.
