Вільні шкірні трансплантати в офтальмопластичній хірургії: Пересадка шкірного клаптя повної товщини
Авторка матеріалу
Вільний шкірний трансплантат - це фрагмент шкіри, який повністю відділяється від донорської ділянки і переноситься на реципієнтну зону для закриття дефекту. Такий трансплантат може включати тільки епідерміс і частину дерми (тонкий трансплантат) або всі шари шкіри (повношаровий трансплантат). Приживлення трансплантату відбувається за рахунок утворення нової судинної мережі в тканинах реципієнтної зони, які стають його основою.
Шкірний клапоть повної товщини - це трансплантат, який включає всю товщину епідермісу та дерми.
Особливості роботи з шкірним клаптем повної товщини:
Під час вилучення шкірного клаптя повної товщини донорське місце залишається оголеним до рівня підшкірної жирової клітковини та потребує хірургічного закриття.
Усі придатки шкіри (наприклад, волосяні фолікули, залози) містяться в донорській шкірі, тому для підбору транспалнтату для закриття дефекту периорбітальної ділянки слід вибрати доноврське місце без волосяних фолікулів.
Показання використання:
Реконструкція повік з метою відновлення їх функції та естетичного вигляду: закриття дефектів після видалення новоутворень (наприклад, базально-клітинної карциноми) та відновлення тканин повіки після травм.
Корекція рубців і контрактур: усунення рубцевих змін, що спричиняють ектропіон.
Клінічний випадок 1.
Пацієнтка звернулась зі скаргами на повільно зростаюче безболісне утворення в ділянці правого ока, локалізоване на шкірі у верхньому медіальному куті периорбітальної ділянки. На новоутворенні наявні виразазки та рани, які не заживають протягом тривалого часу. Пацієнтку турбує свербіж та відчуття стягнутості в ділянці локалізації новоутворення. Після клінічного та гістологічного обстеження діагностовано базально-клітинну карциному. Для видалення пухлини проведено хірургічну ексцизію з формуванням дефекту, який потребував реконструкції.
Для закриття дефекту було використано повношаровий шкірний трансплантат, взятий з верхніх повік пацієнта під час блефаропластики.
Через рік після оперативного втручання відзначено задовільний естетичний та функціональний результат. Шкірний трансплантат прижився, зберігши природний колір, текстуру та еластичність шкіри в периорбітальній ділянці. Рубцювання мінімальне, без помітних косметичних дефектів, що забезпечило гармонійний зовнішній вигляд. Функції повік, зокрема закривання та відкривання, повністю відновлені. Пацієнт не відзначав дискомфорту, болю чи інших неприємних відчуттів у зоні втручання.
Висновок: Такий результат демонструє ефективність використання повношарового шкірного трансплантата для реконструкції дефектів після видалення базально-клітинної карциноми в периорбітальній ділянці.
