Поцілунок дитини сприймається як природний прояв емоційного зв’язку в родині. Однак такий, на перший погляд безпечний, контакт може мати серйозні наслідки — передусім у контексті передачі вірусу простого герпесу 1 типу (ВПГ-1)¹.

Більшість дорослих є носіями ВПГ-1, при цьому можливе виділення вірусу зі слиною навіть у період латентного носійства — без жодних клінічних проявів². Для дітей такий контакт становить підвищений ризик — насамперед через імунологічну незрілість і ймовірність тяжчого перебігу. Попри це, шлях передачі вірусу через поцілунки часто залишається недооціненим, хоча саме він може спричиняти розвиток дерматологічних, офтальмологічних або неврологічних ускладнень³.

Особливості передачі ВПГ-1 та імунна вразливість дітей

ВПГ-1 може періодично реактивуватися, що супроводжується субклінічним виділенням вірусу зі слиною. У цей період ВПГ-1²:

Безсимптомне виділення ВПГ-1 зазвичай є короткочасним і залишається непоміченим. Воно може виникати спонтанно, без очевидних тригерів, що вказує на внутрішню циклічну активність вірусу навіть у фазі клінічної ремісії². За таких умов звичайний побутовий контакт, як-от поцілунок, може призвести до передачі вірусу й подальшої клінічної маніфестації.

Така активність ВПГ-1 є особливо небезпечною для дітей раннього віку через фізіологічну незрілість імунної відповіді, зокрема³:

Ризики ускладнення герпетичної інфекції в дітей

Ускладнення, зумовлені герпетичною інфекцією, можуть відрізнятися за локалізацією та ступенем тяжкості³:

Серед локальних форм особливу клінічну загрозу становить офтальмогерпес. Глибокі ураження — такі як стромальний кератит, кератоіридоцикліт, тромбоз сітківки — можуть спричинити незворотні зміни з ризиком повної втрати зору. У новонароджених можливі катаракта, хоріоретиніт, увеїт, що потребують негайного офтальмологічного втручання¹.

Важливо, що ВПГ-1 має виражену нейротропність і може проникати в ЦНС як під час первинного інфікування, так і при реактивації³.

Найтяжчим ускладненням є герпетичний енцефаліт, для якого характерні³:

Навіть за своєчасного призначення противірусної терапії летальність сягає майже 20%, а за відсутності лікування — 70%. У понад 60% дітей формуються стійкі неврологічні порушення: парези, гіперкінези, амнезія, епілептичні напади, втрата набутих навичок і когнітивні розлади. Частина дітей перестає реагувати на знайомі обличчя, не може координувати рухи або відтворювати прості дії⁴.

Така варіативність клінічних проявів зумовлена здатністю ВПГ-1 уражати як центральні, так і периферійні нервові структури³.

Клінічні випадки тяжких ускладнень ВПГ-1 у дітей

Профілактика побутової передачі ВПГ-1 від дорослих до дітей

Обмеження побутових контактів із носіями ВПГ-1 та своєчасне лікування рецидивів у дорослих є важливими заходами для зниження ризику інфікування дітей⁷.

Навіть за відсутності видимих висипань зберігається ризик передачі вірусу, тому рекомендовано дотримуватися таких профілактичних заходів⁷:

У разі активного лабіального герпесу в дорослих доцільним є призначення системної противірусної терапії⁸. В таких випадках показано застосування валацикловіру, який після перорального прийому метаболізується до ацикловіру⁹.

Біодоступність валацикловіру становить 42–64%, що значно перевищує показник ацикловіру — 10–20%⁸. Терапевтичних концентрацій у плазмі досягають в середньому через 1–2 години після застосування⁹.

Валацикловір можна застосовувати профілактично — для зменшення частоти рецидивів інфекції, зумовленої ВПГ-1, а також зниження ризику інфікування контактних осіб⁹.

Основні тези

_{ВПГ-1 — вірус простого герпесу 1 типу
ЦНС — центральна нервова система}