Серцева недостатність часто супроводжується поліфармацією, однак деякі лікарські засоби можуть не лише погіршувати перебіг СН, а й провокувати її декомпенсацію. Ознайомтеся, щоб уникнути критичних помилок у терапії
Зацікавилися?
Цей матеріал призначений для працівників медичної сфери. Авторизуйтеся, будь ласка, щоб вивчати далі. Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про лікарські засоби, а також іншу професійну спеціалізовану медичну інформацію, яка призначена виключно для лікарів та медичних установ. У разі, якщо Ви не є лікарем чи працівником медичної установи, АТ «Фармак» не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що можуть виникнути в результаті самостійного використання інформації з цього розділу сайту. Ви робите це самостійно і усвідомлено, розуміючи, що застосування лікарських засобів можливе тільки за призначенням лікаря та після попередньої консультації з ним, а самолікування може завдати шкоди Вашому здоров’ю.
Авторизуйтесь, будь ласка, щоб отримати доступ до професійної інформації. Цим ви підтверджуєте, що є лікарем/працівником медичної установи.
Пацієнти із серцевою недостатністю (СН) рідко страждають лише на одне захворювання. Більшість мають супутні патології:
Артеріальну гіпертензію
Цукровий діабет
Хронічні захворювання легень
Інфекційні та онкологічні стани
Такі коморбідності змушують лікарів призначати пацієнтам декілька лікарських засобів одночасно, що підвищує ризик поліфармації, небажаних лікарських взаємодій і кардіотоксичних ефектів.
Наявні дані свідчать, що деякі препарати здатні не лише погіршувати перебіг уже наявної серцевої недостатності, а й безпосередньо спричиняти її розвиток de novo, особливо у пацієнтів із субклінічною дисфункцією міокарда або структурними змінами серця
Міжнародна група кардіологів підготувала консенсусний документ (Eur J Heart Fail, грудень 2025), у якому узагальнено сучасні дані про лікарські засоби, що потребують особливої обережності у пацієнтів із порушеною серцевою функцією
Антиаритмічні препарати
Антиаритмічні засоби класу I, зокрема:
Флекаїнід
Пропафенон
Прокаїнамід
Здатні знижувати скоротливість міокарда через вплив на L-тип кальцієвих каналів і зменшення внутрішньоклітинної концентрації кальцію.
Це може провокувати декомпенсацію або розвиток СН, тому при структурних захворюваннях серця та серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду їх застосування не рекомендовано
Серед антиаритміків класу III особливу обережність слід дотримувати:
При застосуванні соталолу у зв’язку з ризиком погіршення систолічної функції лівого шлуночка
При застосуванні дронедарону, який протипоказаний пацієнтам із симптомною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду або нестабільною дисфункцією лівого шлуночка
Небезпечними є також комбінації дронедарону з дигоксином, β-блокаторами або недигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів
Дигідропіридинові препарати, такі як ніфедипін, можуть погіршувати СН, тоді як амлодипін та фелодипін вважаються відносно безпечними, але не призначаються рутинно.
Антигіпертензивні засоби
Серед антигіпертензивних препаратів підвищений ризик у пацієнтів із СН спостерігають при застосуванні α1-блокаторів (доксазозин, празозин)
У дослідженні ALLHAT терапію доксазозином було достроково припинено через подвоєння частоти розвитку СН, що пояснюють затримкою рідини та недостатнім контролем артеріального тиску
Центрально діючі α2-адренергічні препарати, такі як клонідин і моксонідин, знижують рівень норадреналіну в плазмі та артеріальний тиск.
Їх застосування, з одного боку, пов’язували з позитивними гемодинамічними ефектами, але з іншого — із розвитком брадикардії та порушенням атріовентрикулярної провідності.
Оскільки в одному дослідженні у пацієнтів із серцевою недостатністю NYHA II–III класу під час лікування моксонідином було зафіксовано несподіване підвищення смертності, автори рекомендацій радять утримуватися від такої терапії у хворих із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду. Це застереження також стосується клонідину
Антидіабетичні препарати
Тіазолідиндіони, зокрема піоглітазон, асоціюються із затримкою рідини та підвищенням ризику декомпенсації СН.
Серед інгібіторів DPP-4небажаний ефект описаний для саксагліптину, тоді як сітагліптин та лінагліптин демонструють відносно безпечний профіль
Перевагу в пацієнтів із СН слід надавати SGLT-2 інгібіторам, які мають кардіопротекторний ефект.
Протиінфекційні засоби
Антимікотик ітраконазол має виражену негативну інотропну дію, здатний провокувати погіршення або розвиток СН, причому ризик зростає при дозах понад 400 мг. Додатково він є потужним інгібітором CYP3A4, що підвищує ризик лікарських взаємодій
Амфотерицин B при внутрішньовенному застосуванні здатний викликати кардіопульмональні ускладненнята електролітні порушення, особливо при високих дозах
Макроліди, такі як кларитроміцин та еритроміцин, пов’язані з підвищенням частоти серцево-судинних подій, тому в пацієнтів із СН краще обирати альтернативні антибіотики, наприклад азитроміцин
Β2-агоністи
Бета-2-агоністи, які широко використовуються при ХОЗЛ та бронхіальній астмі, мають позитивну хроно- та інотропну дію та підвищують потребу міокарда в кисні. Внаслідок цього вони здатні провокувати:
Аритмії
Ішемічні події
Декомпенсацію СН
Тому їх призначення потребує індивідуальної оцінки користі та ризику, а також клінічного моніторингу
Анальгетики
Нестероїдні протизапальні препарати пригнічують синтез простагландинів, що веде до:
Затримки натрію та рідини
Зменшення ефективності діуретиків та блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Підвищення судинного опору
Ці ефекти можуть погіршувати перебіг СН, особливо у літніх пацієнтів або при супутніх захворюваннях нирок, цукровому діабеті чи гіпертензії
Глюкокорстикоїди
Тривале або високодозове застосування глюкокортикоїдів може провокувати:
Інсулінорезистентність
Артеріальну гіпертензію
Дисліпідемію
Затримку рідини
Що підвищує ризик серцево-судинних ускладнень.
У пацієнтів із СН рекомендується використовувати мінімальні ефективні дози та обмежувати тривалість курсу
Серед допамінергічних засобів, що застосовуються при хворобі Паркінсона, підвищений ризик СН описано для праміпексолу та каберголіну, тоді як ропінірол і перголід вважаються більш безпечними альтернативами.
Протиепілептичні та протипаркінсонічні препарати
Карбамазепін і прегабалін можуть спричиняти порушення водного балансу та негативно впливати на гемодинаміку
Серед допамінергічних засобів, що застосовуються при хворобі Паркінсона, підвищений ризик СН описано для праміпексолу та каберголіну, тоді як ропінірол і перголід вважаються більш безпечними альтернативами.
Протипухлинні засоби
Антрацикліни, алкілуючі препарати та фторпіримідини мають високий кардіотоксичний потенціал і потребують регулярного кардіологічного моніторингу у пацієнтів із серцевою недостатністю
Висновки
Таким чином, медикаментозна терапія у пацієнтів із серцевою недостатністю вимагає особливої обережності
Регулярний перегляд призначень, оцінка потенційних взаємодій і відмова від препаратів із відомою кардіотоксичністю часто відіграють ключову роль у профілактиці декомпенсації, іноді навіть більш важливу, ніж додавання нових засобів
Поліпрагмазія залишається однією з основних причин погіршення стану пацієнтів із СН, і своєчасна корекція терапії може суттєво покращити прогноз
БКК — блокатор кальцієвих каналів
НПЗП — нестероїдний протизапальний препарат
СН - серцева недостатність
ТЗД — тіазолідиндіон
ХОЗЛ - хронічне обструктивне захворювання легень
ALLHAT - antihypertensive and lipid lowering treatment to prevent heart attack trial
