“Склеєні повіки”: симблефарон від теорії до лікування
Авторка матеріалу
Анатомічні аспекти. Конʼюнктива - це слизова оболонка ока, яка вистилає передню поверхню ока і задню поверхню повік. Анатомічно її можна розділити на три частини: бульбарну, пальпебральну та конʼюнктиву склепіння.
Симблефарон - це патологічне зрощення між кон'юнктивою очного яблука (бульбарною) та кон'юнктивою повіки (тарзальною).
Основними етіологічними чинниками в виникненні симблефарону є запальні, інфекційні або травматичні ураження кон'юнктиви, що призводять до пошкодження епітелію та формування адгезій між булбарною і пальпебральною кон'юнктивою, характерних для симблефарону.
Імунозалежні запальні стани: очний рубцевий пемфігоїд, синдром Стівенса-Джонсона, хронічна реакція «трансплантат проти хазяїна», червоний плоский лишай, рецесивна дистрофічна епідермолізна булізність, атопічний кератокон'юнктивіт.
Інфекційні причини: хронічні хламідійні інфекції ока, епідемічний кератокон'юнктивіт.
Травматичні чинники: хімічні опіки (особливо лужні), хермічні опіки (наприклад, через травми від феєрверків), травма кон'юнктиви.
Метаболічні та дерматологічні захворювання: порфірія шкіри (porphyria cutanea tarda), пігментна ксеродерма, розацеа.
Неопластичні причини: плоскоклітинна папілома кон'юнктиви.
Вроджені причини: криптофтальмія.
Патогенез:
Пошкодження або запалення кон’юнктиви (внаслідок інфекцій, імунозапальних захворювань, травми) ⭢ пошкодження епітелію конʼюнктиви ⭢ активація запального процесу ⭢ відповідь організму у фигляді формування фіброзної тканини ⭢ надмірний розвиток фіброзної тканини ⭢ утворення патологічних адгезій між бульбарною та пальпебральною кон’юнктивою ⭢ обмеження рухливості ока та повік ⭢ можливі ускладнення: птоз, ектропіон, ентропіон, диплопія, сухість ока.
Клінічні ознаки:
Видимий тяж тканини: симблефарон виглядає як тяжі тканини, що з’єднують конʼюнктиву повіки із конʼюнктивою очного яблука.
Обмеження руху повіки та очного яблука: неповне відтриття повіки, втрата повноцінної рухливості очного яблука.
Пов’язані стани повік: птоз (опущення повіки через натяг тканин конʼюнктиви), ентропіон (зоворіт повіки), лагофтальм (неможливість повного закриття повіки).
Можлива диплопія (подвійне зображення через обмеження руху очного яблука).
Симптоми подразнення ока: почервоніння, світлобоязнь, сльозотеча, відчуття сухості в оці.
Діагностика та постановка діагнозу:
Історія хвороби: пацієнти можуть скаржитися на сухість очей, печіння, фоточутливість та зниження зору протягом тривалого часу.
При біомікроскопічному огляді бачимо тяжі, що зʼєднують тканини бульбарної та тарзальної конʼюнктиви. В тяжких випадках зрощення конʼюнктиви призводить до ентропіону, лагофтальму або обмеженню рухів очного яблука.
При біомікроскопічному дослідженні слід обов'язково оцінювати стан рогівки, оскільки за наявності ентропіону вії можуть викликати її механічне подразнення та травмування, що може призвести до розвитку ускладнень, включаючи ерозії та інфекції рогівки.
Лабораторні дослідження: не використовуються для діагностики симблефарону, але необхідні для виявлення основної патології (інфекційний або аутоімунний процес).
Лікування:
Метою медикаментозної терапії: є запобігання розвитку симблефарону та зменшення наявних симптомів (сухість, подразнення), підтримка збереження функції рогівки та попередження ускладнень:
- Імуномодулююча терапія (ритуксимаб) застосовується при запальних станах, таких як важкий рефрактерний паранеопластичний пемфігоїд слизової оболонки.
- Імуносупресивні препарати (стероїди, азатіоприн, циклофосфамід, мікофенолат) використовуються для зменшення запального процесую
- Штучні сльози без консервантів.
Хірургічне лікування полягає в трансплантації тканин слизової оболонки та формуванні нормального переднього кон'юнктивального склепіння:
- Для трансплантації використовують: трансплантати з слизової оболонки ротової порожнини, ауто-трансплантатів кон'юнктиви зі здорового ока, трансплантатів слизової оболонки носа або трансплантатів амніотичної мембрани.
