Всесвітня організація охорони здоров'я визнала нетримання сечі одним із пріоритетів у сфері охорони здоров’я¹. Нетримання сечі (НС) є поширеною проблемою, яка впливає на якість життя та спричиняє низку психосоціальних проблем — тривогу, депресію та соціальну ізоляцію².

Представники обох статей страждають від НС, однак вдвічі частіше це зустрічається в жінок². В осіб жіночої статі поширеність НС — у межах 25–45% , у чоловіків — приблизно 3–11%, що з віком зростає². Але поширеність НС може недооцінюватись, оскільки багато пацієнтів не повідомляють про свої симптоми медичним працівникам із різних причин³. Тому важливо провести детальну діагностику з урахуванням статевих відмінностей.

Діагностика нетримання сечі

Ретельне збирання анамнезу та обстеження є важливими для оцінювання пацієнтів із НС³. Комплексне оцінювання допомагає визначити основні причини, розрізнити типи захворювання та вибрати відповідні стратегії лікування³.

Ознаки та симптоми НС можуть включати⁴:

Під час збирання анамнезу треба звернути увагу на такі моменти для розуміння клінічної картини⁵:

Пацієнтів потрібно також розпитати про такі захворювання, як³:

Необхідно враховувати також, що деякі лікарські засоби можуть прямо чи опосередковано спричиняти нетримання³. Їх потенційні побічні ефекти можуть впливати на порушення когнітивних функцій, зміну тонусу сечового міхура або функції сфінктера, індукцію кашлю та стимулювання діурезу³. Серед таких засобів — діуретики, седативні засоби, міорелаксанти, інгібітори АПФ, деякі засоби від алергії⁵. В жінок важливо уточнити, чи приймають вони естрогензамісні засоби⁵.

Додаткові методи обстеження

Для оцінювання НС також необхідні лабораторні, діагностичні та візуалізаційні методи обстеження³. Аналіз сечі треба проводити всім пацієнтам для виявлення інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурії, протеїнурії та гематурії³. Посів сечі показаний в усіх випадках ознак інфекції³. В разі підозри на обструкцію для оцінювання функції нирок потрібно визначити рівні азоту сечовини крові та креатиніну³.

У деяких випадках може бути корисним 24-годинний щоденник сечовипускань³. Пацієнт має записувати час і кількість виділеної сечі в мілілітрах принаймні протягом повних 24 годин³. Нормальний загальний об’єм 24-годинної сечі становить приблизно 1300 мл³. Більш ніж 3000 мл вважають поліурією³.

24-годинний прокладковий тест використовують для оцінювання тяжкості нетримання сечі в окремих пацієнтів, а також може бути застосований для контролю успіхів лікування³. Пацієнт зважує прокладки до та після промокання³. Різниця між вагою є кількістю сечі, що витікла³. Легке нетримання сечі — до 20 г, від 21 г до 74 г — помірне, а 75 г і більше — важке³.

Для оцінювання залишкового об’єму після сечовипускання, особливо якщо є підозра на НС через переповнення, показано ультразвукове дослідження сечового міхура³. У разі підозри на обструкцію та в пацієнтів із нирковою недостатністю треба провести ультразвукове дослідження нирок³.

Для діагностики НС також можливі такі методи⁵:

Лікування нетримання сечі

Лікування НС може включати консервативні, медикаментозні та  хірургічні методи³. Терапію потрібно розпочинати з найменш інвазивних методів, поступово переходячи до більш інвазивних за потреби³.

Для обох статей з метою полегшення симптомів НС рекомендовано зміну способу життя⁶:

Важливо також тренувати сечовий міхур⁶. Метод полягає в здійсненні сечовипускання за розкладом, а не за позивами^5,6. Поступове збільшення часу між відвідуванням туалету може допомогти розтягнути сечовий міхур, щоб він міг утримувати більше сечі⁶. Тренування сечового міхура потребує від пацієнта чинити опір та відкладати сечовипускання⁵. Цей метод найчастіше використовують для активних жінок із НС⁵.

Для зміцнення м’язів тазового дна можна рекомендувати виконання вправ Кегеля⁶. Ці вправи передбачають напруження та розслаблення м’язів, які контролюють потік сечі⁶. Ці вправи підійдуть як для чоловіків, так і жінок⁶. Для деяких можливе використання медичних приладів, які допомагають контролювати нетримання — катетерів, піхвових песаріїв для жінок, наповнювачів навколо сфінктера⁶.

В Американській урологічній асоціації та Європейській асоціації урології рекомендують зміну способу життя пацієнта як терапію першої лінії⁷. Однак у випадках, коли консервативний підхід не дає результатів, треба застосовувати медикаментозне лікування⁷. Для медикаментозного лікування НС показано антихолінергічні засоби, бета-адреноміметики, трициклічні антидепресанти, спазмолітики⁵.

Антихолінергічні засоби традиційно застосовують як основні для лікування НС⁷. Серед них — соліфенацин, троспію хлорид, толтеродин, оксибутинін, дарифенацин⁸. Соліфенацин часто застосовують як засіб першої лінії для лікування НС. Його ефективність проявляється вже на 1-му тижні лікування, стабілізується протягом наступних 12 тижнів лікування і триває протягом щонайменше 12 місяців⁹.

У разі неефективності фармакотерапії показано хірургічне лікування⁷.

Основні тези

_{АПФ — ангіотензинперетворювальний фермент
НС — нетримання сечі}