Протягом життя кожна п’ята людина стикається з кропив’янкою¹. Саме тому важливо, щоб лікар первинної ланки знав типові її прояви, а також сучасні рекомендації з діагностики та лікування.

Розглянемо докладніше ці аспекти відповідно до міжнародної клінічної настанови EAACI/GA²LEN/EuroGuiDerm/APAAACI.

Прояви та класифікація кропив’янки

Кропив'янка — це стан, який характеризується появою пухирів та/або ангіоневротичного набряку (АНН). Симптоми можуть проявлятися щоденно чи мати інтермітуючий характер. Характеристика проявів кропив’янки¹:

1. Типові ознаки пухирів

2. Типові ознаки АНН

Залежно від тривалості кропив’янку поділяють на гостру (≥6 тижнів) або хронічну (більше ніж 6 тижнів). Своєю чергою хронічна кропив’янка щодо ролі певних тригерів поділяється на¹:

• Хронічну спонтанну кропив’янку (ХСК), причина якої може бути відома або ні
• Хронічну індуковану кропив’янку (ХІК), що класифікується залежно від провокативного фактора: симптоматичний дермографізм, кропив’янка сповільненого типу від тиску, холодова, сонячна, теплова, контактна, холінергічна кропив'янка тощо. Варто пам’ятати, що тригерів може бути кілька

Рекомендації з діагностики кропив’янки

При кропив’янці вагому роль відіграють ретельне збирання анамнезу та фізикальне обстеження. Оскільки симптоми зазвичай є тимчасовими та їх може не бути на момент огляду, важливо уточнити в пацієнта наявність фото висипань і/або АНН. Такого обстеження може бути достатньо при гострій кропив’янці (ГК), адже вона має самообмежувальний характер. Винятком є випадки, коли підозрюють ГК через харчову алергію чи підвищену чутливість до лікарських засобів, особливо нестероїдних протизапальних засобів. У таких ситуаціях може бути корисним тестування на алергію, аби уникати в майбутньому повторного впливу тригерів¹.
Для всіх пацієнтів із ХСК діагностична програма включає також лабораторні аналізи¹:

Подальші дослідження може бути проведено за наявності показань. Не рекомендовано призначати інтенсивні і дороговартісні обстеження задля пошуку причин кропив’янки¹.

Медикаментозне лікування кропив’янки

Терапевтичний підхід до лікування кропив’янки має включати визначення й усунення провокативних факторів її розвитку.

Основною метою медикаментозного лікування кропив’янки є усунення симптомів і перехід захворювання в фазу спонтанної ремісії. Саме тому фармакологічне лікування має тривати, допоки в ньому не зникне потреба. Наприклад, для запобігання виникненню уртикарних висипань та АНН неседативні антигістамінні засоби (АГЗ) 2-го покоління треба застосовувати щодня та регулярно, а не за потреби¹.

АГЗ 1-го покоління мають виражену антихолінергічну та седативну дію, їх застосування може порушувати фазу швидкого сну та впливати на навчання і продуктивність. До того ж ця група засобів має високий потенціал міжлікарських взаємодій. Саме тому АГЗ 1-го покоління не рекомендовано застосовувати як засоби першої лінії при лікуванні симптомів кропив’янки¹.

Окрім цього, короткі курси системних кортикостероїдів (КС) можуть бути призначені в разі тяжкого загострення ХСК або при ГК у дозуванні від 20 до 50 мг/добу у преднізолоновому еквіваленті курсом до 10 днів¹.

Не всі АГЗ 2-го покоління було досліджено серед пацієнтів із кропив’янкою. Наявні дані підтверджують доцільність застосування як засобів першої лінії біластину, цетиризину, дезлоратадину, ебастину, фексофенадину, левоцетиризину, лоратадину та рупатадину. Для перелічених засобів, окрім лоратадину, підтверджена доцільність і безпека щоденного застосування доз, які в 4 рази перевищують стандартні. Даний підхід є ефективнішим, ніж комбінування кількох АГЗ 2-го покоління¹. Детальніше про раціональний вибір АГЗ для лікування кропив’янки можна дізнатися тут.

Оскільки симптоми кропив'янки часто мінливі, а спонтанна ремісія може настати в будь-який момент, рекомендовано повторно оцінювати потребу у продовженні медикаментозного лікування через кожні 3–6 місяців¹.
До симптоматичних лікарських засобів, доказів ефективності яких у пацієнтів із кропив’янкою немає чи вони мають низьку якість, належать¹:

1. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів
2. Топічні КС — є докази ефективності низької якості для кропив’янки від тиску на підошвах як засобу альтернативної терапії
3. Н₂-антагоністи, дапсон та інші

Отже, алгоритм ведення кропив’янки є чітко визначеним, що забезпечує системний підхід до діагностики та лікування. Використання міжнародних настанов дає змогу лікарям вибирати оптимальну тактику ведення таких пацієнтів, покращуючи якість їхнього життя та мінімізуючи ризики ускладнень.

Основні тези

_{EAACI/GA²LEN/EDF/WAO (European Academy of Allergology and Clinical Immunology/ Global Allergy and Asthma European Network/ European Dermatology Forum/World Allergy Organization) — Європейська академія алергології та клінічної імунології/Глобальна європейська мережа з питань алергії та астми/Європейський дерматологічний форум/Всесвітня організація з питань алергії
АГЗ — антигістамінний засіб
АЗЗ — аутозапальне захворювання
АНН — ангіоневротичний набряк
АПФ — ангіотензинперетворювальний фермент
ГК — гостра кропив’янка
КС — кортикостероїд
СРБ — С-реактивний білок
ХІК — хронічна індукована кропив’янка
ХСК — хронічна спонтанна кропив’янка
ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів}