Пропофол

Пропофол має швидкий початок дії та швидке відновлення, а також додаткові протиблювотні, протисудомні, протисвербіжні та бронхолітичні властивості. Він показаний пацієнтам із нирковою та/або печінковою недостатністю. Під час підтримання загальної анестезії пропофол проявляє антиоксидантні, протизапальні та імуномодулювальні ефекти, при цьому клінічно значущі побічні дії мінімальні, особливо при титруванні до необхідної глибини анестезії³.

Пропофол зазвичай вводять шляхом безперервної інфузії за допомогою шприцевого насоса. Для молодих здорових пацієнтів рекомендована доза становить 75–150 мкг/кг/хв. Для літніх пацієнтів, а також при гіповолемії чи дисфункції міокарда дозування знижують.

Титрування пропофолу під час анестезії здійснюють за допомогою нейромоніторування на основі ЕЕГ. Якщо ця технологія є недоступною, швидкість інфузії коригують відповідно до реакції пацієнта на хірургічний стимул³.

Сучасним методом титрування дози є використання ТВА за цільовою концентрацією, що базується на фармакокінетичних моделях у режимі реального часу. Система безперервно розраховує необхідну швидкість інфузії для підтримання відповідного рівня анестетика в плазмі та мозку¹. Докладніше про методику тут.

Реміфентаніл

Опіоїди забезпечують ефективну аналгезію, знижують потребу в пропофолі, послаблюють вегетативні реакції на хірургічні подразники та пригнічують кашльовий і блювотний рефлекси під час маніпуляцій з дихальними шляхами³.

Реміфентаніл має короткий період напіввиведення тривалістю 3–10 хв, що не залежить від контекстно чутливого періоду. Його можна вводити за моделлю Мінто, що забезпечує легке титрування. Цільова концентрація в плазмі становить 3–8 нг/мл для індукування та до 15 нг/мл для стимулювальних маніпуляцій¹.

Оскільки реміфентаніл є опіоїдним анальгетиком ультракороткої дії, для забезпечення післяопераційної аналгезії за 20–30 хвилин до пробудження пацієнту зазвичай вводять морфін³.

Адʼюванти

Дексмедетомідин характеризується знеболювальними, седативними, анксіолітичними, протиблювотними та симпатолітичними властивостями. При ТВА його застосовують у вигляді безперервної інфузії зі швидкістю 0,1–0,3 мкг/кг/год³.

Кетамін забезпечує дисоціативну анестезію, чинить знеболювальну дію, підтримує рефлекси дихальних шляхів і респіраторний драйв, а також проявляє бронхолітичні властивості.

Кетамін застосовують у пацієнтів із толерантністю до опіоїдів під час великих хірургічних втручань, особливо коли регіонарна аналгезія неможлива. При ТВА кетамін вводять болюсно в дозі 0,25–0,35 мг/кг із дальшою інфузією <1 мг/кг/год³.

Лідокаїн застосовують для пригнічення рефлексів дихальних шляхів, зменшення болю при введенні пропофолу та як компонент мультимодальної аналгезії. Його вводять болюсно в дозі 1–1,5 мг/кг із дальшою безперервною інфузією в діапазоні 1–1,5 мг/кг/год³.