Трансплантолог Джошуа Мезріч - "Коли смерть дарує життя"
Авторка матеріалу
Джошуа Мезріч — практикуючий хірург-трансплантолог Університету штату Вісконсин, випускник Корнельської медичної школи, доктор медичних наук, професор хірургії у відділі трансплантації Школи медицини та охорони здоров’я Університету Вісконсіна. Він спеціалізується на трансплантації твердих органів (печінки, нирок, підшлункової залози) та надає широкий спектр послуг, включаючи лапароскопічну донорську нефректомію, резекцію печінки, трансплантацію печінки, клинову резекцію печінки.
Його дослідницький інтерес полягає в поширенні толерантності до трансплантації, можливо саме тому в 2019 році вийшла друком його перша книга. Написана для масової аудиторії, «Коли смерть дарує життя. Нотатки хірурга-трансплантолога» є, мабуть, найдоступнішою роботою про сучасну історію трансплантації органів і про те, як насправді виглядає поточний «стандарт лікування».
Книга “Коли смерть дарує життя”
Книга являє собою суміш історії та мемуарів, розділених на шість частин.
Частина перша розповідає, як сьогоднішні звичайні процедури стали можливими завдяки прориву французького хірурга Алексіса Карреля у зшиванні кровоносних судин у далекому 1906 році.
У другій частині розглядається історія трансплантації нирки, починаючи з раннього методу гемодіалізу, виконаного голландським терапевтом Віллемом Колфом, продовжуючи відкриттями Пітера Медавара та закінчуючи першою успішною трансплантацією, виконаною у 1954 році Джозефом Мюрреєм між однояйцевими близнюками.
Частина третя розповідає про історію трансплантації серця, легенів і підшлункової залози; скарбом у цьому розділі є матеріал, взятий із інтерв’ю автора з покійним Томасом Старлзом - батьком сучасної трансплантології, який розмірковував про свою вперту здатність продовжувати спроби трансплантації печінки, незважаючи на катастрофічні невдачі та особисту невпевненість у собі.
Четверта-шоста частини пояснюють, що таке трансплантаційна медицина сьогодні, коли вона стосується реципієнтів, донорів і хірургів (практикуючих і бажаючих). Ця половина книги є безцінною, особливо стосовно прийняття більш обґрунтованого рішення про пожертвування в цілому. Загалом це оазис експертних свідчень у пустелі знань, якими блукав суспільний розум останні сорок років.
“Коли смерть дарує життя” - це захоплюючий погляд на те, як наука розвивається в великих масштабах, щоб покращити життя людей. Мезріч досліджує видатні медичні відкриття за більш як 100 років, поєднуючи цю історію з історіями своїх пацієнтів, що перенесли трансплантацію.
Мезріч переносить нас в операційну і відкриває чудовий процес трансплантаційної хірургії, що потребує точного розрахунку часу, неймовірної майстерності, а, іноді і творчої імпровізації. Там, де більшість лікарів борються зі смертю, Мезріч під час трансплантації бере у смерті, аби дати шанс життю.
Цікаві дебати розгортаються на сторінках книги про те, на який ризик слід піти здоровій людині аби врятувати того, кого любиш? Або чи повинен пацієнт, що страждає на алкоголізм, отримувати здорову печінку? Що визначає смерть і яку роль в цьому зіграла трансплантація органів? Читач запитує себе, чи критерії смерті, які використовуються при донорстві органів, справді вказують на смерть, чи це лише корисні вигадки для полегшення донорства?
Захоплююча книжка Мезріча стає прекрасним і гострим нагадуванням про те, що втрачене життя може дати надію на новий початок.
Його розповіді про донорів викликають складні почуття щодо складних питань. Ознайомившись з деталями протоколів донорства після зупинки серця (donation-after- circulatory-death, коли кровообіг та оксигенація тканин припиняється), він ставить запитання: «якщо пацієнти все одно помруть, чому б нам просто не взяти їхні органи, поки вони інтубовані, під анестезією?». І, замість філософської відповіді він розповідає історію дворічної дитини, яка трагічно загинула від інфекції горла, і батьки пожертвували його органи для трансплантації.
Лікар розуміє, що він і його команда можуть сприйматись як якісь “стерв’ятники”.
“В цій галузі медицини ми беремо від смерті, смерть - наша відправна точка”.
У решті книги йдеться про ризики, які несуть живі донори, про те, як залучені сторони справляються з хірургічними ускладненнями, про можливості отримання органів у тварин і про обов’язки, з якими стикаються хірурги, визначаючи ризики, на які можуть йти здорові донори.
Талановитий хірург висвітлює одне із найбільш глибоко вражаючих досягнень сучасної медицини - переміщення органів між тілами людей, які, можливо, ніколи не зустрінуться. Мезріч вплітає в історію етику та технічну силу того, як лікарі та пацієнти керуються цим чудовим другим шансом на життя.
Ця книга надихає та дарує віру в людство. Звісно, в трансплантології ще багато проблем та невирішених задач, питань чи помилок, які комусь коштуватимуть найдорожчого. Проте, думки про те, що після смерті органи можуть допомогти вижити кільком іншим людям позбавляє відчуття безглуздості існування.
Надзвичайна та майстерно створена комбінація історії хвороби та особистих мемуарів «Коли смерть дарує життя» варта того, аби бути частиною бібліотеки кожної громади, медичного коледжу та університету.
