Ураження нирок є частим ускладненням у пацієнтів із аутоімунними патологіями, зокрема системним червоним вовчаком (СЧВ), ревматоїдним артритом (РА) і системними васкулітами. Ураження нирок є наслідком системного імунозапального процесу, особливо при активному або тривалому перебігу хвороби. Загалом ниркові ураження виявляють у 20–30% пацієнтів із ревматичними захворюваннями¹.

Як же мінімізувати ризики прогресування ниркової недостатності (НН) та індивідуалізувати лікування?

Причини та види ниркової патології при аутоімунних захворюваннях

Ураження нирок у пацієнтів із ревматичними захворюваннями може серйозно позначитися на перебігу цих хвороб і прогнозі. До основних факторів, що спричиняють ушкодження нирок при аутоімунних процесах, належать¹:

Ураження нирок при РА є важливим аспектом цього захворювання, зокрема, через частий розвиток вторинного АА-амілоїдозу. При порушенні білкового обміну в печінці утворюється гострофазовий сироватковий амілоїдний білок А. Він відкладається у вигляді амілоїдних фібрил у паренхімі нирок. Це призводить до нефротичного синдрому і зрештою до розвитку хронічної хвороби нирок (ХХН)¹.

Рідше при РА розвивається хронічний гломерулонефрит. Спостерігають мембранозну нефропатію з нефротичним варіантом перебігу та мезангіокапілярний гломерулонефрит. Перебіг переважно швидко прогресуючий, у середньому протягом 5 років формується АГ і перехід у НН¹.

Ураження нирок є також обтяжливим прогностичним фактором перебігу СЧВ, одним із ключових проявів якого є люпус-нефрит. Патофізіологічний механізм його розвитку зумовлений відкладенням імунних комплексів у клубочках, канальцях, базальних мембранах перитубулярних та інших капілярів нирок².

До того ж на фоні СЧВ у пацієнтів може виникати нефропатія, асоційована з антифосфоліпідним синдромом. Вона проявляється тромботичною мікроангіопатією з ураженням гломерулярних капілярів і ниркових судин².

Ниркова патологія є основною причиною смерті в пацієнтів із геморагічним васкулітом. Ураження нирок може передувати шкірним проявам і домінує в гострій фазі захворювання, а іноді розвивається навіть через 3 місяці після дебюту патології. Воно проявляється гострим ураженням клубочків, яке характеризується³:

Лікування НН у пацієнтів із аутоімунними патологіями

Для пацієнтів із високим ризиком рецидивів або прогресування НН може бути доцільним додавання белімумабу до схеми лікування⁴.

Проте основними фізикальними проявами уражень нирок є підвищення артеріального тиску і, як наслідок, поява набряків. Тому як симптоматичне лікування варто призначати діуретики².

Особливості діуретичної терапії в пацієнтів із ревматичними хворобами та ураженням нирок

При призначенні діуретиків важливо враховувати клінічний стан пацієнта, а також⁵:

Основними вимогами до діуретика є⁶:

Петльові діуретики є ЛЗ вибору для лікування набряків і АГ у хворих із НН. Причому вони зберігають свою ефективність навіть на термінальній стадії захворювання⁵.

Основні тези

_{KDIGO (Kidney Disease: Improving Global Outcomes) — Захворювання нирок: покращення глобальних результатів
АГ — артеріальна гіпертензія
ЛЗ — лікарський засіб
НН — ниркова недостатність
РА — ревматоїдний артрит
СЧВ — системний червоний вовчак
ХХН — хронічна хвороба нирок
ШКФ — швидкість клубочкової фільтрації}