Висівкоподібний лишай: діагностика та лікування
Про клінічні особливості, підходи до діагностики і тактику лікування
Висівкоподібний лишай: діагностика та лікування
Останнім часом медична спільнота фіксує збільшення випадків висівкоподібного лишаю (ВЛ) у всіх регіонах планети, попри те, що основною зоною його поширення вважають тропіки. Ріст захворюваності пов'язують із підвищенням вірулентності збудника, резистентністю грибково-бактеріальних зв’язків та несприятливою епідеміологічною ситуацією1.
Розглянемо докладніше проблему та можливі методи профілактики й лікування захворювання.
Визначення та клінічна картина
Висівкоподібний лишай або різнокольоровий лишай (Pityriasis versicolor, Tinea versicolor) — хронічний дерматомікоз, що вражає роговий шар епідермісу. Збудником є умовно-патогенний грибок роду Malassezia1,2.
Факторами ризику висівкоподібного лишаю є2:
Підвищена пітливість
Хронічні захворювання ШКТ
Імунодефіцити
Нерегулярна гігієна
Гаряче та вологе середовище
Вагітність
Цукровий діабет
Застосування оральних контрацептивів, місцевих або системних кортикостероїдів
Хвороба Кушинга
Різнокольоровий лишай частіше виявляють у підлітків та молодих людей, імовірно, через підвищене вироблення себуму в цих вікових груп2. Вищий ризик появи захворювання мають чоловіки1,2.
Симптоматика
Пацієнти скаржаться на появу плям на шкірі та, рідше, свербіж, що посилюється в жарких і вологих умовах1,2.
Типовими проявами висівкоподібного лишаю є:
Помірно лускаті гіпо- або гіперпігментовані плями з чіткими контурами2
Локалізація плям на ділянках шкіри, де відбувається гіперпродукування себуму3: спина, волосиста частина голови, шия, обличчя, груди
Нетиповими місцями ураження є повіки, пахвові западини, ареоли і навколоареолярні ділянки, підколінні та ліктьові ямки, лобок, пах, промежина, статевий член і вульва2
Ознаки дрібного лущення на поверхні плям — лусочки стають помітнішими при механічному подразненні, коли уражену шкіру розтягують або зішкрібають1,2
Висівкоподібний лишай: типові гіпер- та гіпопігментовані плями на шкірі
Установлення діагнозу та диференційна діагностика
Діагноз установлюють на основі скарг, анамнезу та фізикального обстеження2. Проте є методи, що можуть полегшити діагностику2:
Огляд плям під лампою Вуда. Наявність флуоресценції свідчитиме про їх грибкову етіологію. Іноді цей феномен спостерігають поза межами видимих уражень шкіри, що свідчить про поширення інфекції
Дерматоскопія. Змінення забарвлення шкіри, наявність «контрастного ореолу» та дрібні лусочки на ураженій ділянці — типові ознаки ВЛ
Терапія висівкового лишаю
Лікування базується на застосуванні місцевих або системних антимікотиків залежно від тяжкості захворювання3.
Системну протигрибкову терапію призначають лише при тяжкому, поширеному або рецидивуючому перебігу.
Більшість пацієнтів із ВЛ ефективно реагує на місцеве протигрибкове лікування, що до того ж має вищий профіль безпеки, меншу кількість побічних ефектів і медикаментозних взаємодій. Тому основним методом терапії є застосування топічних протигрибкових засобів, зокрема, таких груп:1,2
Аліламіни (нафтифін, тербінафін)
Азоли (флуконазол, клотримазол, ітраконазол, кетоконазол)
Неспецифічні протигрибкові засоби (саліцилові спирт і мазь, сірчана мазь, крем бензилбензоату)
Вибір лікарського засобу для терапії ВЛ здійснюють індивідуально, залежно від перебігу ВЛ та супутніх патологій.
Аліламіни в терапії висівкоподібного лишаю
Аліламіни вважають групою вибору при лікуванні поверхневих дерматомікозів4. Вони є ефективними в терапії грибкових інфекцій шкіри, з високим показником безпеки — побічних ефектів не мають майже 90% пацієнтів1-4,5
Нафтифіну гідрохлорид 1% — діюча речовина Естезифіну — представник групи аліламінів, має доведену ефективність у лікуванні ВЛ та зручну форму спрея1,6
Доказова база
Кутасевич Я.Ф. Лікування висівкоподібного лишаю на сучасному етапі1
Мета: оцінити терапевтичну ефективність та переносимість спрея нафтифіну гідрохлориду в монотерапії різнокольорового лишаю1
Дизайн дослідження
Результати дослідження1
Свербіж зменшився після першого нанесення лікарського засобу, еритематозно-сквамозний висип зник на 4-5-ту добу, а повне клінічне одужання відмічали в 93,3% пацієнтів на 15-ту добу лікування
Висновок:
Спрей Естезифін, що містить 1% нафтифіну гідрохлориду, проявляє виражений терапевтичний ефект у лікуванні ВЛ та сприяє швидкому (на 15,8 ± 1,6 дня) клінічному одужанню1
Окрім значного регресу клінічних проявів, спрей Естезифін продемонстрував1:
- Добру переносимість — у жодного пацієнта не виявлено місцевої подразнювальної дії чи алергічних реакцій
- Оптимальні споживчі властивості — зручний у застосуванні на великих ділянках шкіри, не залишає слідів на білизні, не спричиняє парникового ефекту, має високий комплаєнс
Основні тези
Спрей Естезифін зменшує вираженість симптомів висівкоподібного лишаю вже після першого нанесення1
Клінічне одужання відмічають у 93,3% пацієнтів на 15-й день лікування спреєм Естезифін1
Жоден пацієнт під час лікування спреєм Естезифін не відмічав місцевої подразнювальної дії або алергічних реакцій1
Застосування спрея Естезифін має високий комплаєнс, оскільки він є зручним у нанесенні, не залишає слідів на білизні та не виявляє парникового ефекту1
Ключовим аспектом у терапії висівкоподібного лишаю є застосування топічних антимікотичних засобів1
ВЛ — висівкоподібний лишай
ШКТ — шлунково-кишковий тракт
- Кутасевич Я.Ф. Лікування висівкоподібного лишаю на сучасному етапі. Дерматологія та венерологія. 2019; 1(84):1-3.
- Leung A. et al. Tinea versicolor: an updated review. Drugs Context 2022; 11:2022-9-2. DOI: 10.7573/dic.2022-9-2
- Протокол надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай. Додаток до наказу МОЗ України №312 від 08.05.2009.
- Hammoudi H.D. et al. Allylamines, Benzylamines, and Fungal Cell Permeability: A Review of Mechanistic Effects and Usefulness against Fungal Pathogens. DOI:10.3390/membranes12121171
- Коляденко В.Г. Сучасні уявлення про патогенез та лікування мікозів. Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія. 2006; 3(4).
- Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Естезифін, спрей 1%. РП №UA/15944/01/01. Наказ МОЗ України №1547 від 29.08.2022.
РП . Наказ МОЗ України №1032 від 25.05.2021. Зміни внесено. Наказ МОЗ України №1246 від 18.07.2022.