Останнім часом медична спільнота фіксує збільшення випадків висівкоподібного лишаю (ВЛ) у всіх регіонах планети, попри те, що основною зоною його поширення вважають тропіки. Ріст захворюваності пов'язують із підвищенням вірулентності збудника, резистентністю грибково-бактеріальних зв’язків та несприятливою епідеміологічною ситуацією¹. 

Розглянемо докладніше проблему та можливі методи профілактики й лікування захворювання.

Визначення та клінічна картина

Висівкоподібний лишай або різнокольоровий лишай (Pityriasis versicolor, Tinea versicolor) — хронічний дерматомікоз, що вражає роговий шар епідермісу. Збудником є умовно-патогенний грибок роду Malassezia^1,2.

Факторами ризику висівкоподібного лишаю є²:

Різнокольоровий лишай частіше виявляють у підлітків та молодих людей, імовірно, через підвищене вироблення себуму в цих вікових груп². Вищий ризик появи захворювання мають чоловіки^1,2.

Симптоматика

Пацієнти скаржаться на появу плям на шкірі та, рідше, свербіж, що посилюється в жарких і вологих умовах^1,2.

Типовими проявами висівкоподібного лишаю є:

Висівкоподібний лишай: типові гіпер- та гіпопігментовані плями на шкірі

Установлення діагнозу та диференційна діагностика

Діагноз установлюють на основі скарг, анамнезу та фізикального обстеження². Проте є методи, що можуть полегшити діагностику²:

Терапія висівкового лишаю

Лікування базується на застосуванні місцевих або системних антимікотиків залежно від тяжкості захворювання³.

Системну протигрибкову терапію призначають лише при тяжкому, поширеному або рецидивуючому перебігу.

Більшість пацієнтів із ВЛ ефективно реагує на місцеве протигрибкове лікування, що до того ж має вищий профіль безпеки, меншу кількість побічних ефектів і медикаментозних взаємодій. Тому основним методом терапії є застосування топічних протигрибкових засобів, зокрема, таких груп:^1,2

Вибір лікарського засобу для терапії ВЛ здійснюють індивідуально, залежно від перебігу ВЛ та супутніх патологій.

Аліламіни в терапії висівкоподібного лишаю

Аліламіни вважають групою вибору при лікуванні поверхневих дерматомікозів⁴. Вони є ефективними в терапії грибкових інфекцій шкіри, з високим показником безпеки — побічних ефектів не мають майже 90% пацієнтів^1-4,5

Доказова база

Окрім значного регресу клінічних проявів, спрей Естезифін продемонстрував¹:

1. Добру переносимість — у жодного пацієнта не виявлено місцевої подразнювальної дії чи алергічних реакцій
2. Оптимальні споживчі властивості — зручний у застосуванні на великих ділянках шкіри, не залишає слідів на білизні, не спричиняє парникового ефекту, має високий комплаєнс

Основні тези

_{ВЛ — висівкоподібний лишай
ШКТ — шлунково-кишковий тракт}