5 новин липня, які допоможуть у щоденній практиці лікаря
Підготували добірку п'яти найважливіших медичних новин, які можуть вплинути на сучасну клінічну практику. Ознайомтеся з новими дослідженнями, рекомендаціями та рішеннями регуляторних органів
5 новин липня, які допоможуть у щоденній практиці лікаря
Новини підготовлені редакцією журналу Medicine Review
1. Статини й міопатія: виявлено потенційний механізм розвитку м’язових побічних ефектів
М’язові скарги (біль, слабкість, погана переносимість навантажень) виникають приблизно в 10% пацієнтів, які приймають статини, і часто призводять до зниження дози або повного скасування препарату
Нове дослідження, опубліковане в Science Advances, проливає світло на біологічну природу цього процесу
Команда з Університету Макмастера (Канада) виявила, що статини можуть порушувати перебіг гліколізу — процесу вироблення енергії в м’язових клітинах.
Це запускає специфічну імунну реакцію, яка призводить до пошкодження тканин і розвитку відомих м’язових симптомів статинотерапії.
Ключові учасники процесу:
- NLRP3-інфламасома
- Yes-асоційований протеїн (YAP)
Під час експериментів (in vitro й in vivo) блокування цих компонентів дозволило значно зменшити пошкодження м’язів, пов’язане з дією статинів
| Найважливіший висновок дослідження полягає в тому, що механізм розвитку м’язових побічних ефектів не пов’язаний із механізмом зниження рівня холестерину |
Це відкриття дає надію на створення технологій, що дозволять усунути або мінімізувати м’язові побічні ефекти, зберігши при цьому повну кардіопротекторну ефективність статинів.
Такий підхід забезпечить кращу прихильність пацієнтів до лікування без зниження якості профілактики серцево-судинних подій.
2. Прасугрель — лідер за ефективністю серед пероральних інгібіторів P2Y12 після ЧКВ: результати метааналізу
Новий метааналіз, опублікований у журналі JAMA Cardiology, підтвердив перевагу прасугрелю перед тикагрелором і клопідогрелем із точки зору балансу ефективності та безпечності в пацієнтів після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ)
Дизайн дослідження
До метааналізу увійшли дані:
- 15 рандомізованих досліджень, що охопили 48 904 пацієнтів, переважно з гострим коронарним синдромом (ГКС)
- Середній період спостереження становив 12,1 місяця
- Основними кінцевими точками були великі небажані серцево-судинні події (MACE) і великі кровотечі
Основні результати
Аналіз показав такі розбіжності між досліджуваними антиагрегантами:
- Прасугрель істотно знижував ризик розвитку MACE, інфаркту міокарда й тромбозу стента без збільшення частоти великих кровотеч порівняно з клопідогрелем
- Тикагрелор ефективніше знижував ризик тромбозу стента, проте збільшував ризик великих кровотеч і внутрішньочерепних крововиливів порівняно з клопідогрелем
- Прасугрель ефективніше знижував ризики MACE, інфаркту міокарда й тромбозу стента порівняно з тикагрелором
Підсумковий рейтинг препаратів:
За ефективністю (зниження ризику ішемічних подій):
1-ше місце — прасугрель
2-ге місце — тикагрелор
3-тє місце — клопідогрель
За безпечністю (ризик кровотеч):
1-ше місце — клопідогрель
2-ге місце — прасугрель
3-тє місце — тикагрелор
Клінічне значення
Дані метааналізу узгоджуються з результатами дослідження ISAR-REACT 5, підтверджуючи перевагу прасугрелю над тикагрелором у пацієнтів із ГКС.
Хоча раніше в деяких дослідженнях (наприклад, TRITON-TIMI 38) терапія прасугрелем була пов’язана з підвищеним ризиком кровотеч, поточний аналіз описує його профіль «користь / ризик» як найбільш збалансований порівняно з тикагрелором і клопідогрелем.
Чинні рекомендації
Наразі практичні настанови США (АНА/АСС) і Європи (ESC) у контексті ЧКВ рекомендують:
- Призначати потужні інгібітори P2Y12 (прасугрель або тикагрелор) замість клопідогрелю для зниження ризику MACE й тромбозу стента (рекомендація класу 1, АНА/АСС/ESC)
- На підставі даних ISAR-REACT 5 — розглянути можливість вибору прасугрелю замість тикагрелору в пацієнтів із ГКС (рекомендація класу 2а, ESC)
Отже, результати представленого метааналізу зміцнюють позиції прасугрелю серед сучасних антиагрегантів і з часом можуть змінити практику вибору схеми антитромбоцитарної терапії після ЧКВ
3. Силові тренування як спосіб зниження серцево-судинного ризику в жінок
Масштабне дослідження, засноване на даних когорти Nurses’ Health Study (n=117 025), підтвердило значущий зв’язок між регулярними силовими навантаженнями й зниженням серцево-судинного (СС) ризику в жінок
Вплив на ризик СС подій
За даними проведеного аналізу, навіть помірні обсяги силових тренувань дають відчутний кардіопротекторний ефект:
- Заняття протягом 2 годин на тиждень пов’язані зі зниженням ризику великих небажаних СС подій (МАСЕ) на 20% і ризику інфаркту міокарда на 44% (порівняно з нетренованими жінками)
- До того ж, кожне збільшення тижневої тривалості занять на 1 годину знижує ризик МАСЕ ще на 5%, а ризик інфаркту — на 14%
Золотий стандарт фізичної активності
Найкращі показники були зафіксовані в учасниць, які дотримувалися комбінації з трьох рекомендацій:
- Аеробні навантаження (середньої / високої інтенсивності) — від 150 хвилин на тиждень
- Силові тренування — не менше 1 години на тиждень
- Обмеження часу перед екраном — менше 2 годин на день
| Ця стратегія знижувала ймовірність МАСЕ на 40%, тоді як за відсутності силового компонента в цій схемі ризик знижувався лише на 27% |
Зв’язок між силовими вправами й прогнозом залишався статистично значущим навіть після поправки на індекс маси тіла й супутні кардіометаболічні захворювання.
Практичні рекомендації
Дослідники зазначають, що для досягнення оптимального ефекту велике значення мають регулярність занять і задіяння м’язів як верхньої, так і нижньої частини тіла.
| Під «силовими тренуваннями» автори мали на увазі широкий спектр вправ — від роботи з гантелями й еластичними стрічками до віджимань, присідань і планок. |
Головна вимога — кількість повторень, достатня для настання м’язової втоми.
Чому це працює?
Автори підкреслюють, що силові тренування позитивно впливають на:
- Ключові фактори СС ризику завдяки покращенню чутливості до інсуліну
- Оптимізації ліпідного профілю
- Збільшенню м’язової сили й нормалізації складу тіла
Загалом, включення силових вправ до програми фізичної активності жінок будь-якого віку є обґрунтованою стратегією профілактики СС катастроф.
4. Кардіо-рено-метаболічний синдром: класифікація та стратегії терапії за версією AHA/ACC 2026
У червні 2026 р. Американська асоціація кардіологів (AHA) та Американський коледж кардіологів (ACC) представили першу повну практичну настанову з ведення кардіо-рено-метаболічного синдрому (КРМС)
Цей документ знаменує перехід від «органоспецифічного» підходу до комплексної міждисциплінарної стратегії ведення пацієнтів.
Що таке КРМС?
Концепція КРМС, вперше запропонована у 2023 році, об’єднує цілу низку захворювань, які раніше часто розглядалися ізольовано, а саме:
- Атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (ССЗ)
- Серцеву недостатність (доклінічну та клінічну стадії)
- Артеріальну гіпертензію (АГ)
- Цукровий діабет (ЦД) 2 типу й предіабет
- Ожиріння
- Хронічну хворобу нирок (ХХН)
Стадіювання: від профілактики до терапії
| Ключовий інструмент настанови — 5-стадійна (стадії 0–4) класифікація синдрому, що застосовується разом з оцінкою за шкалою PREVENT |
Мета такого підходу — раннє виявлення хворих із групи ризику, профілактика прогресування синдрому, зниження ризику серцево-судинних ускладнень і смерті та навіть досягнення регресу (повернення пацієнтів до більш ранніх стадій синдрому).
АНА/АСС виділяють такі стадії КРМС:
Стадія 0: немає ознак КРМС, акцент на первинній профілактиці
Стадія 1: надлишок або дисфункція жирової тканини
Стадія 2: метаболічні фактори ризику (АГ, гіпертригліцеридемія, ЦД 2 типу, метаболічний синдром) та/або ХХН
Стадія 3: субклінічне ССЗ або його клінічні еквіваленти, наприклад високий (≥20%) 10-річний ризик за шкалою PREVENT-CVD
Стадія 4: клінічно виражене ССЗ
Терапевтичні пріоритети
Настанова наголошує на міждисциплінарному підході до ведення пацієнтів із КРМС, зокрема — із залученням профільного координатора для 2–4 стадій синдрому (рекомендація класу 1).
Також у документі представлені всі основні терапевтичні стратегії щодо захворювань у складі синдрому — від переходу до здорового способу життя та повноцінного охоплення населення ефективним медичним обслуговуванням до передових методів терапії.
У розділі, присвяченому ожирінню, наводяться варіанти розширеної фармакотерапії та показання до баріатричної хірургії. У контексті терапії ЦД 2 типу й ХХН описано застосування:
- Агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1
- Інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 тип
- Нестероїдного антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів (фінеренон)
Думка експертів
Нові рекомендації висувають фундаментальну ідею:
| Здоров’я серцево-судинної системи неможливо підтримувати відокремлено від здоров’я нирок та обміну речовин |
Ожиріння, ЦД, ХХН і ССЗ — це ланки одного патофізіологічного процесу, що вимагають єдиних терапевтичних стратегій та злагодженої роботи багатопрофільної команди фахівців.
5. FDA розширило показання до застосування олезарсену в пацієнтів із тяжкою гіпертригліцеридемією
FDA схвалило застосування олезарсену з метою:
- Зниження концентрації тригліцеридів
- Профілактики гострого панкреатиту в дорослих пацієнтів із тяжкою гіпертригліцеридемією (рівень тригліцеридів ≥500 мг/дл)
Це показання доповнює застосування препарату для терапії синдрому сімейної хіломікронемії, раніше схвалене в ЄС і США.
| Олезарсен вводиться підшкірно один раз на місяць і повинен застосовуватися на додаток до дієти |
Підставою для регуляторного рішення стали результати рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень CORE (617 учасників) і CORE2 (446 учасників), у яких олезарсен застосовувався в дозах 50 мг або 80 мг на тлі стандартної гіполіпідемічної терапії.
Через 6 місяців лікування:
- Доза 50 мг забезпечила зниження рівня тригліцеридів на 49–63%
- Доза 80 мг — на 55–72% порівняно з плацебо
Причому досягнутий ефект зберігався протягом усього 12-місячного періоду спостереження.
Крім вираженого впливу на тригліцеридемію препарат:
- Сприяв покращенню інших показників ліпідного профілю
- Знизив частоту гострого панкреатиту на 91%
Профіль безпечності олезарсену виявився загалом зіставним із плацебо, проте дослідники відзначають ризик реакцій у місці ін’єкції та ймовірність підвищення рівнів печінкових ферментів (частота реєстрації на ≥2% вища, ніж у групі плацебо).
| Механізм дії препарату ґрунтується на застосуванні антисенсового олігонуклеотиду, який пригнічує синтез аполіпопротеїну C-III, тим самим прискорюючи кліренс тригліцеридів із кровотоку |
