Техніки введення інсуліну: методи та місця ін'єкцій

Попри всі спроби вчених розробити інсулін у вигляді таблеток, інгаляцій чи в інших більш зручних лікарських формах, ніж розчин для ін’єкцій, цей гормональний засіб й дотепер переважна більшість осіб з діабетом, які не можуть без нього обходитись, уводять підшкірно за допомогою спеціальних засобів введення інсуліну. До таких засобів належать інсулінові шприци, шприц-ручки та інсулінові насоси (помпи). 

Найбільш уживаними й низьковартісними є, звичайно, інсулінові шприци. 

• Перш ніж набирати інсулін у шприц, потрібно впевнитися, що концентрація розчину інсуліну збігається з об’ємом, для якого даний шприц призначений. 
• Більшість інсулінів у світі мають концентрацію 100 Одиниць у 1 мл розчину. 
• Для таких інсулінів підходять лише шприци марки U-100. 
• У небагатьох країнах світу застосовують інсуліни з концентрацією 40 Одиниць у мл. Але такі інсуліни Ви ще можете зустріти в наших аптеках. 
• Для введення цього виду інсулінів необхідно користуватись тільки інсуліновими шприцами марки U-40. 

Звичайно, мій шановний читачу, Ви можете легко порахувати, на скільки більше чи менше розчину інсуліну треба набирати у шприц, об’єм якого не відповідає концентрації вашого інсуліну. Проте сумний досвід свідчить, що навіть пацієнти, які давно застосовують інсулін, можуть помилитися в розрахунках і ввести в 2,5 раза меншу дозу, що призводить до жахливих наслідків  — виникнення декомпенсації діабету чи навіть у 2,5 раза більшу (!!!) дозу із виникненням тяжкої гіпоглікемії.

Інсулінові шприци є одноразовими. Також одноразовими є голки для них. 

Тож кожну наступну ін’єкцію інсуліну треба проводити новим шприцом і/або новою голкою в разі, якщо Ви користуєтесь шприц-ручкою. На мій погляд, це цілком правильно. Проте наші реалії свідчать про те, що пацієнти задля економії коштів нерідко користуються одним шприцом і голкою по два тижні. З економічної точки зору це виправдано, але є й зворотна сторона. 

Повторне використання інсулінового шприца чи голки призводить до збільшення гнійних ускладнень у місцях введення інсуліну (абсцесів, фурункулів, карбункулів тощо), травмування тканин із розвитком так званих ліподистрофій — локального потовщення або потоншення підшкірної клітковини, а також до помилок у дозуванні інсуліну (внаслідок його підсихання та кристалізації всередині голки). 

Зрозуміло, Вашим шприцом чи голкою не повинні користуватись інші. Інакше Ви ризикуєте заразитись інфекціями, що передаються через кров: ВІЛ, вірусний гепатит, сифіліс тощо.

До речі, сучасні голки для інсулінових шприців і шприц-ручок мають спеціальну заточку, яка дає змогу значно зменшити болісність ін’єкції. 

Вводити розчини інсуліну потрібно підшкірно. Тобто розчин повинен попасти у підшкірну жирову клітковину, яка знаходиться між шкірою та м’язами. Якщо у Вас товстий прошарок жирової клітковини, то голку можна вколоти перпендикулярно до шкіри. Якщо ж підшкірна жирова клітковина тонка, потрібно розташовувати шприц під кутом 45° або користуватися голкою меншої довжини. 

• Переважній більшості дорослих пацієнтів підійдуть голки довжиною 8 мм. 
• Вгодованішим пацієнтам потрібно користуватися голками більшої довжини (12 мм)
• Тендітнішим, наприклад, у дитячій практиці, підійдуть коротші голки (5-6 мм)

Помилки у виборі голки чи кута нахилу шприца під час ін’єкції можуть бути причиною передозування інсуліну, якщо Ви вводите інсулін глибоко у м’яз, бо звідти він всмоктується швидше. Аби цього не сталося, під час ін’єкції треба зібрати шкіру у складку.

І крапка. Проте в усіх клінічних керівництвах з інсулінотерапії наведено ще два місця — це зовнішня поверхня плеча і сідниці. На мій погляд, плече не є вдалим місцем для введення інсуліну. Для безпечного введення інсуліну в цю ділянку, де підшкірна клітковина не дуже розвинена, необхідно, як було сказано вище, зібрати шкіру в складку. 

Якщо Ви самі колете собі інсулін у плече, то одна рука у Вас не працює (бо Ви в ж в неї і колете), а інша зайнята шприцом. На жаль, третьої руки нам природою не дано, а тому збирати шкіру в складку нема чим. Це призводить, як правило, до глибокого введення інсуліну безпосередньо у м’яз з прискоренням дії засобу. Тому власноруч колоти в плече інсулін і незручно, і небезпечно. Колоти ж у сідниці, погодьтеся, теж незручно. 

Короткий інсулін після набору в шприц можна одразу колоти, інша справа — інсулін довгий. Якщо Ви користуєтесь довгим інсуліном НПХ^*, Вам необхідно пам’ятати, що цей інсулін можна вводити лише після попереднього "збовтування" перед ін’єкцією. 

Перед ін’єкцією Вам необхідно ДЕСЯТЬ РАЗІВ (кажу із запасом) покачати вниз-вгору флакон з інсуліном чи шприц-ручку для досягнення однорідності суспензії. Для кращого перемішування в картриджах інсулінових шприц-ручок є скляні кульки

Подивіться на свій інсулін НПХ після того, як він тривалий час лежав у коробці без руху. Ви побачите, що суспензія розділилася на два шари — вгорі рідка частина (власне інсулін), а на дні — тверді частинки протаміну. Протамін подовжує дію інсуліну в середньому з 2 до 12 і більше годин. 

Отже, якщо Ви введете інсулін НПХ без збовтування, то під шкіру потрапить в основному протамін. Тобто Ви власноруч подовжите його дію, що може призвести до відтермінованих у часі гіпоглікемій. З іншого боку, якщо Ви введете тільки рідку частину інсуліну НПХ, то доза інсуліну, передбачена для поступового надходження в кров упродовж 12 годин, потрапить в організм протягом 2-4-х годин і може спричинити швидку появу гіпоглікемії внаслідок передозування.

З метою зменшення кількості ін’єкцій можливе введення довгого і короткого інсуліну в одному шприці. Для цього в інсуліновий шприц спочатку набирають короткий інсулін, а потім довгий. Бо, якщо Ви спочатку наберете в шприц довгий інсулін, то у процесі набору короткого інсуліну з флакона довгий інсулін може потрапити всередину і змінити властивості короткого інсуліну. А саме подовжити тривалість його дії. Тобто короткий інсулін набуде властивостей довгого. Тому я особисто не раджу Вам змішувати короткий інсулін із довгим в одному шприці.

Для зручності введення інсуліну було також розроблено інсулінові шприц-ручки. Вони бувають одноразовими та багаторазовими. У багаторазових ручках інсулін міститься у так званих картриджах — спеціальних флакончиках, діаметр яких збігається з діаметром шприц-ручки.

Шприй-ручки мають безліч переваг 👇

Тому після введення голки і натискання на кнопку для введення інсуліну потрібно, не витягуючи голки зі шкіри, порахувати до семи і лише тоді витягувати голку. Інакше, якщо Ви передчасно витягнете голку, інсулін буде продовжувати витікати і після виходу голки зі шкіри. Таким чином Ви введете не всю дозу інсуліну, що може призвести до підвищення рівня глюкози в крові. Зрозуміло, якщо у Вашій шприц-ручці знаходиться довгий інсулін типу НПХ, Вам також необхідно збовтати його перед ін’єкцією.

_{*НПХ — нейтральний протамін Хагедорна}

Стаття за авторством: